У поточних умовах пандемії і істотних економічних втрат, які несуть українські бізнеси, впровадження концепції “Зеленого Офісу” (ЗО) – екосвідомої корпоративної культури і ресурсно ефективної організації роботи офісу (навіть при віддаленій роботі частини співробітників) – може стати важливою допомогою для організацій і рішенням для екосистеми міста. Практики ЗО в київських бізнесах описані в дослідженні Глобального договору ООН 2009 року, проте системного аналізу прогресу і проблем з впровадження ЗО з тих пір не проводилось.

З жовтня 2020 року ми вирішили оновити дослідження та його результати будуть представлені у квітні 2021 року.

Наша ініціатива має наступні цілі:

Провести комплексний аналіз стану, проблем та перспектив впровадження ЗО в бізнес організаціях Києва.
Оцінити прогрес …

Огляд книги “Ecological Economics. Principles and applications” Германа Дейлі та Джошуа Фарлей.

Ключовою ціллю урядів країн у 20 столітті було економічне зростання. Природа була витіснена за рамки економіки. Вважалося, що економічне зростання може бути безперервним, а будь-які природні ресурси є або невичерпними, або можуть бути замінені новими технологіями.

Водночас, природні ресурси, які відіграють ключову роль у розвитку економіки, слугуючи джерелом енергії та матеріалів, не розчиняються в ній повністю, а завжди повертаються частково у природне середовище у формі відходів чи викидів. Економіка підкоряється законам термодинаміки. Ніщо не береться з нічого і ніщо не зникає в нікуди.

Наслідки зміни клімату можуть призвести до фінансових втрат, яких не спричиняла ще жодна економічна криза.

Аби уникнути їх, світова спільнота має пройти через глибоку перебудову економічної системи.  Дієвим інструментом для швидкого прогресу у становленні зеленої економіки може бути запровадження ціни на викиди вуглекислого газу: чи то у формі податку, чи у фомі прав на викиди в рамках системи торгівлі.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) представила новий звіт “Effective Carbon Rates“, присвячений економічним механізмам боротьби зі зміною клімату.

Індекс соціального прогресу – це показник розвитку країн, який не враховує економічні індикатори, а натомість фокусується на екологічних та соціальних аспектах розвитку. Таким чином, розробники індексу намагаються оцінити соціальний розвиток країн світу безвідносно до зміни їх валового внутрішнього продукту.

Індекс був розроблений громадською організацією Social Progress Imperative, яка об’єднує науковців, бізнес організації та громадських діячів.

Тестова версія світового рейтингу за індексом соціального прогресу була оприлюднена у 2013 році. У квітні 2015 році опубліковано результати оновленого рейтингу, за яким Україна посіла 62 місце серед 133 країн світу.

Весна 2013 заблокувала Україну снігом, а напередодні літа зимова погода нагадала про себе ще у шести європейських країнах, зафіксувавши погодні мінімуми у Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, Німеччині і Швейцарії. На зміну снігу прийшли дощі й урагани. Одеський регіон, наприклад, перші п’ять днів літа був буквально відрізаний від електромереж. Все це – не перші і далеко не останні прояви глобальних кліматичних змін на нашій планеті, причиною яких є діяльність людства. Вирішення проблеми, перш за все, в нас самих – у нашому способі життя і мислення. Воно багато в чому залежить від нових інноваційних технологій, серед яких особливої уваги заслуговують відновлювальні джерела енергії.

Новий “зелений” курс на розвиток економіки може зробити Україну більш конкурентноздатною, – до такого висновку прийшли учасники 2 Міжнародного форуму чистих технологій ECOSMART-2012, який відбувся в Києві.

Глобальний курс на «озеленення» світової економіки чотири роки тому, ще в 2009 році, проголосила Організація з охорони навколишнього середовища ООН. Він передбачає більш ефективне використання природних ресурсів та використання ринкових механізмів для досягнення сталого розвитку.

«Стан навколишнього середовища в Україні не дозволяє зволікати із розвитком “зелених” проектів. Необхідно більш ефективно запроваджувати ресурсозбереження та утилізацію відходів», – підкреслила під час відкриття форуму ECOSMART-2012 Рікарда Рігер, директор Програми Розвитку ООН (UNDP) в Україні.

Для сталого розвитку економіки та зменшення темпів забруднення навколишнього середовища України необхідно активно впроваджувати кращі міжнародні практики екологічного управління на промислових підприємствах.

На конференції зі сталого розвитку РІО +20, яка відбудеться в червні в Ріо-де-Жанейро і стане найбільшою подією в історії ООН, фахівцям від України доведеться констатувати, що прогресу в напрямку побудови «зеленої економіки» в Україні за останні двадцять років практично немає . Україна займає одне з перших місць в світі за рівнем споживання природних ресурсів на одиницю ВВП. Так, на одиницю ВВП витрачається майже тонна природних ресурсів, тоді як в США – 3 кг. Крім того, незважаючи на скорочення виробництва за останні 10 років, продовжує …

Валовий внутрішній продукт відображає рівень економічної активності в країні, але не враховує багато чинників, які впливають на добробут населення, зокрема, стан навколишнього природного середовища.

ВВП збільшується завдяки подвійній дії забруднення навколишнього природного середовища — і від збільшення забруднення (через сплату екологічного податку), і від ліквідації спричинених забрудненням наслідків. А на думку сучасної американської дослідниці Дж. Клейюнас, «ВВП враховує забруднення довкілля щонайменше чотири рази — коли воно відбувається, коли воно усувається, коли воно справляє негативний вплив на здоров’я людей та коли винагороджуються ті, хто впроваджує екологічно чисті технології». «Деградація довкілля часто виглядає добре для економіки», — вторить їй колега з Огайського університету Т.Хааб.

Вийшов друком третій випуск науково-популярного альманаху “Відповідальна економіка”. У збірці висвітлюються питання інтеграції екологічного та економічного знання, екологічно та соціально орієнтованого управління підприємствами, державної політики щодо реалізації принципів сталого розвитку, інструментарію еколого-економічних досліджень, підготовки фахівців еколого-економічного спрямування.

Серед авторів випуску – і відомі закордонні й вітчизняні вчені, і молоді дослідники. З дозволу авторів надруковані знакові статті: “The Requirements of a Sustainable Planetary System” австралійсько-канадських системологів Дункана і Ґрема Тейлорів і “Крутые ступени перехода к устойчивому развитию” російських екологів Геннадія Розенберга, Давіда Ґелашвілі і Георгія Краснощокова.

Екологічні податки покликані зменшити негативний вплив на навколишнє природне середовище, слугуючи економічним стимулом до переобладнання виробництва та використання технологій, які спричиняють менше забруднення довкілля чи використання меншої кількості природних ресурсів.

Останнім часом дедалі більше країн звертають свою на цей інструмент екологічної та економічної політики та запроваджують нові екологічні податки.

Китай, починаючи з 1 листопада 2011 року, запроваджує нові податки на споживання природного газу, нафти, коксівного вугілля та руд рідкоземельних металів. Реформа покликана захистити природні ресурси Китаю та зменшити антропогенний тиск на довкілля, а також сприяти розвитку відновлюваних та енергозберігаючих технологій, на який направлятимуться зібрані кошти.