Нині спостерігається постійне зростання вартості електроенергії, виробленої традиційними джерелами, що пов’язане не лише зі стрімким зменшенням запасів палива, але і з колосальними витратами на капремонти тепло- та атомних електростанцій, усунення наслідків аварій та безліччю інших витрат. Така динаміка приведе до того, що вже в 2015 році вартість традиційної енергії зрівняється з вартістю сонячної, прогнозує директор департаменту сонячної енергетики «Солар КВ» ПАТ «Квазар» Олександр Прокопенко.
Свій прогноз пан Прокопенко обґрунтовує об’єктивними показниками розвитку галузі фотовольтаїки. Так, протягом останніх п’яти років вартість електроенергії, виробленої сонячними системами в Україні, зменшилася більше ніж удвічі. За словами експерта, це пояснюється тим, що фотовольтаїка – галузь досить молода і має великі резерви вдосконалення технологій (підвищення ККД, зменшення товщини фотоелектричних пластин, зниження витрат матеріалів тощо). У той же час у традиційній енергетиці резерви зниження собівартості електроенергії практично вичерпані.
Експерт відзначає, що українці сьогодні вкрай мало обізнані про переваги сонячних фотоелектричних станцій (ФЕС) – економічну доцільність установки та безпеку використання. Саме це, а також непрозорий механізм розподілу «зеленого тарифу» є основними причинами, що стримують динамічне зростання галузі сонячної енергетики в Україні.
Тим не менш вітчизняна фотовольтаїка йде вперед. «Навіть при нинішній вартості електроенергії, що отримується за допомогою ФЕС, ми маємо десятки запитів від підприємств і організацій на розробку проєктів з установки сонячних систем на величезних покрівельних площах», – говорить Олександр Прокопенко. При цьому більше 80 % встановлених в Україні ФЕС є резервними системами. Їх розташування визначається зношеністю енергомереж; як правило, такі станції розташовані в районах, де найчастіше практикують відключення електрики. Інші 20 % припадають на частку автономних систем. Вони частіше встановлюються у важкодоступних районах (наприклад, у горах чи на островах), де немає електропостачання або прокладення ЛЕП є недоцільним.
«Сонячні станції також логічно встановлювати в районах, прилеглих до діючих атомних електростанцій. Це дасть можливість використовувати відчужені землі, трансформаторні підстанції та мережі для перекидання електрики. Крім того, для установки ФЕС чудово підходять землі, непридатні для землеробства, – шахтні відвали, звалища, солончаки, зони відчуження та ін. Як показують розрахунки, нинішні потреби України в електроенергії можуть бути повністю задоволені за рахунок дії фотоелектричних станцій, які займають усього лише 10 % площі солончаків біля озера Сиваш», – стверджує експерт ПАТ «Квазар».
Прокопенко Олександр Васильович – директор департаменту сонячної енергетики «Солар КВ». У 1983 р. закінчив інженерно-економічний факультет Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченко (нині – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана), отримавши кваліфікацію інженера-економіста. З 1979 р. працює в ПАТ «Квазар». Пройшов шлях від старшого лаборанта ВО «Кристал» (1979 р.) до інженера (1982 р.), старшого інженера (1984 р.), заступника начальника відділу (1987 р.), заступника директора заводу «Квазар» з економічних (1990 р.) і фінансових (1994 р.) питань. У 2001 р. призначений заступником голови правління ПАТ «Квазар». З 2010 р. – директор департаменту сонячної енергетики «Солар КВ».