Екологічні ризики добування сланцевого газу

Успіх Сполучених Штатів Америки у збільшенні добування сланцевого газу та розвиток технологій горизонтального буріння привів до дедалі частіших розмов про перспективи добування сланцевого газу в європейських країнах та Україні.

Видобування сланцевого газу в США зросло із  7,6 мільярдів метрів кубічних у 1990 році до 93 мільярдів у 2009 році, забезпечуючи 14,3% всієї потреби США в природному газі. Перші кроки у розвитку технологій добування сланцевого газу робить і сусідня Польща, де в даному напрямку починають працювати провідні світові компанії: Chevron, Shell, Exxon-Mobil, Total. В Україні також існують родовища сланців на кордоні Кіровоградської та Черкаської областей, в західному регіоні та в інших місцях, однак на сьогоднішній день не має ні точної оцінки запасів сланцевого газу, що може бути добутий з них, ні розрахунків економічної доцільності видобутку сланцевого газу у нашій країні. Західні компанії цікавляться розвитком добування сланцевого газу в Україні, але покищо мова не йде про початок конкретних проєктів та буріння свердловин.

В Україні під час дискусій щодо перспектив розвитку видобування сланцевого газу згадують перш за все про економічні передумови, питання енергетичної безпеки, технологічні та законодавчі обмеження. Разом з тим,  добування сланцевого газу пов’язане із значними екологічними ризиками. Британська дослідницька організація Tyndall Centre for Climate Change Research нещодавно оприлюднила результати дослідження про вплив на довкілля добування сланцевого газу, у висновках якого рекомендує уряду своєї країни призупинити розвиток технології до більш детального вивчення екологічних ризиків.

До основних екологічних ризиків добування сланцевого газу відносять ризик забруднення підземних вод речовинами, що застосовуються при гідравлічних розривах, та забруднюючими речовинами, які накопичилися у підземних породах, забруднення земель та поверхневих вод, велике споживання води та утворення стічних вод, а також вплив на природні ландшафти.

Під час видобування сланцевого газу використовується технологія так званих гідравлічних розривів – вода разом із хімічними добавками та піском під великим тиском нагнітається у свердловину для подрібнення сланцевих порід і вивільнення газу, який у них міститься. Свердловина має спочатку вертикальний напрямок, але на глибині переходить у горизонтальний і простягається на кілометр чи навіть більше, що дозволяє видобувати газ із тонких шарів сланцевих порід. Від 15% до 80% води, яка використовується, відкачується потім на поверхню.

За оцінками дослідження, для видобування 9 мільярдів сланцевого газу на рік протягом 20 років необхідно від 2600 до 3000 свердловин, які можуть займати площу від 123 до 396 кілометрів квадратних.