Початок 2017 року традиційно відзначався спробами підбити результати за 2016 рік, проаналізувати досягнення та невдачі. Цікавою є спроба відобразити прогрес в імплементації Угоди за останні півроку в сфері енергетики та довкілля за допомогою розроблених індикаторів та виставлення балів. Для сфери довкілля та відновлювальної енергетики, попри нібито-то активну діяльність, результати виявився невтішним – 16 балів зі 100.

Відповідно до використаної методології з оцінювання враховуються факти невідповідності актам ЄС, ступінь транспозиції актів законодавства ЄС в українське законодавство, застосування окремих інструментів на практиці, статистична інформація.

Що ж вплинуло на таку оцінку?

Законодавчі ініціативи щодо дерегуляції економічної діяльності та удосконалення дозвільних процедур у сфері господарської діяльності не оминають і сферу охорони довкілля. Проте неузгодженість дій різних органів влади і відсутність синхронних змін у підзаконних актах призводить до розбалансування системи дозвільних процедур, подвійного трактування положень законодавства та затримок у розгляді документів на отримання екологічних дозволів.

У сфері охорони довкілля діє 4 основних документів дозвільного характеру: