Кіотський протокол зобов’язав розвинуті країни скоротити викиди парникових газів та надав їм можливість окрім реалізації проєктів зі скорочення викидів на власній території купувати права на викиди парникових газів в інших країн, які мають їх надлишок.
Ще до початку першого періоду зобов’язань Кіотського протоколу, в 2007 році, Україна розраховувала залучити від продажу одиниць встановленої кількості (квот на викиди парникових газів) від 1,5 до 10 мільярдів доларів. Тодішній голова Національного агентства екологічних інвестицій України Віталій Нахлупін в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” під назвою “Котиться вал «зелених» інвестицій. Впіймати б!..” заявляв, що Україна планує продати за перший кредитний період Кіотського протоколу (2008—2012 рр.) від 1 млрд. до 1 млрд. 200 млн. одиниць встановленої кількості.
Україна поруч з Росією вважалися тоді основними потенційними продавцями вуглецевих одиниць більш розвинутим країнам. Що ж вийшло насправді?
Росія загалом до цього часу не брала участі в продажу квот на викиди парникових газів. Україна ж, станом на 1 лютого 2012 року, за даними UNEP Risoe Centre, знаходиться лише на третьому місці серед продавців квот на викиди парникових газів, пропустивши вперед Чехію та Естонію. За 2008-2011 роки Україні вдалося продати лише 47 мільйонів одиниць встановленої кількості або менше 5% від кількості, на яку розраховували в 2007 році. Чому так сталося?
Перш за все, варто відзначити, що український прогноз в реальних умовах вуглецевого ринку виявився вкрай оптимістичним. Всього за 2008-2011 роки в світі було реалізовано менше 300 мільйонів одиниць встановленої кількості. Через економічний спад, наявність інших механізмів зі скорочення викидів та інші причини попит на квоти на викиди парникових газів виявився обмеженим.
Однак, чи могла Україна бути більш успішною у залученні екологічних інвестицій? Досвід інших країн, зокрема Чехії, показує, що могла.
Законодавча база для реалізації проєктів в рамках схеми зелених інвестицій в Україні була прийнята в лютому 2008 року (Постанова №221 від 22 лютого 2008 року). Через рік, в березні 2009 року, було оголошено про підписання перших контрактів на продаж квот на викиди парникових газів японським партнерам загальною кількістю 29 мільйонів одиниць встановленої кількості. Згодом, в листопаді 2009 року, був підписаний договір на продаж 3 мільйонів одиниць встановленої кількості Іспанії, а в липні 2010 року ще 15 мільйонів одиниць встановленої кількості було продано в Японію.
В Чехії схема зелених інвестицій (Green Savings Programme) була презентована приблизно в той же час – в квітні 2009 року. Чехія планувала продати близько 100 мільйонів одиниць встановленої кількості (загальний розрахунковий надлишок квот для Чехії за період 2008-20012 років становить близько 150 мільйонів тонн) і залучити при цьому 25 мільярдів крон (близько 1 мільярда Євро). Перший контракт було підписано 30 березня 2009 року.
Отже, обидві країни розпочали активну роботу із залучення екологічних інвестицій приблизно в однаковий час і обидві мали амбітні цілі: Чехія прагнула продати дві третини наявного надлишку квот, а Україна – стати основним постачальником квот на викиди парникових газів на світовому ринку.
За таких умов ключовими факторами досягнення цілей були успішність переговорних процесів та прозорість і ефективність витрачання залучених коштів.
Схема зелених інвестицій в Чехії фінансує проєкти із використання відновлюваних джерел енергії для виробництва теплової енергії, а також проєкти із енергозбереження в будівлях (часткова або повна теплоізоляція) та проєкти будівництва пасивних будинків. Фінансування в рамках схеми зелених інвестиції можуть отримувати окремі громадяни, співвласники багатоквартирних будинків, житлові кооперативи, міста та муніципалітети, а також приватні компанії. Адміністратором програми фінансування є Державний екологічний фонд Чехії у співпраці із 5 банками, обраними в результаті тендеру. На адміністрування програми та поширення інформації про неї передбачалося використати не більше 5% залучених коштів, а також відсотки від тимчасового розміщення коштів на банківських депозитах.
В Україні заявлені ключові напрямки використання екологічних інвестицій схожі: теплова санація будівель бюджетних організацій та переведення котелень на альтернативні види палива. Однак, розглядаються і інші великі проєкти, наприклад, модернізація Київського метрополітену, очищення шахтних вод та закупівля гібридних автомобілів для МВС. Ключова відмінність від чеської схеми зелених інвестицій – це спрямування коштів, головним чином, на проєкти в бюджетних установах та державних або комунальних підприємствах. Розподіл коштів здійснюється за умови погодження проєктів органами виконавчої влади та представниками покупців квот на викиди парникових газів в рамках бюджетної програми 6351020 ”Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату”.
За рахунок продажу квот на викиди парникових газів станом на кінець 2011 року Чехії вдалося залучити 20,36 мільярдів крон (близько 815 мільйонів Євро). В рамках схеми зелених інвестицій було одержано близько 78 тисяч заявок на фінансування. Станом на кінець 2011 року було профінансовано понад 50 тисяч проєктів на суму 10,6 мільярдів крон (424 мільйони Євро). Понад 80% всіх видатків було здійснено протягом 2011 року. Таким чином Чехія більш, ніж на 80% виконала свій план із залучення екологічних інвестицій та вже направила на фінансування екологічних проєктів більше половини залучених коштів.
Україна ж залучила за цей період близько 470 мільйонів Євро. Станом на кінець 2011 року було завершено лише 37 проєктів теплової санації будівель в Криму загальною вартістю близько 113 мільйонів гривень. З Мінприроди, Міністерством фінансів та Прем’єр-міністром України погоджено План заходів для реалізації проєктів цільових екологічних (зелених) інвестицій, до якого увійшли 363 проєкти на загальну суму 863,6 млн. грн. Виконавців робіт визначено для 202 проєктів. Отже, Україна менш, ніж на 5% виконала свої початкові оптимістичні плани щодо залучення екологічних інвестицій, і направила на фінансування протягом 2010-2011 років близько 165 мільйонів грн. (16 мільйонів Євро) або менше 4% від залучених коштів.
Таким чином, за приблизно рівних стартових умов Чехія залучила на дві третини більше коштів, ніж Україна, а використала станом на кінець 2011 року в 25 разів більше коштів. І хоча схема зелених інвестицій в Чехії мала певні недоліки (недосконалість процедур моніторингу та звітності за виконання програми, порушення при проведенні тендерів, недосконалість системи обліку досягнутих скорочень викидів), Чехія створила більш прозору та ефективну систему використання екологічних коштів та успішно залучала додаткові інвестиції в 2009-2011 роках. Україна ж через скандали щодо нецільового використання коштів, затримок із погодженням проєктів та напрямків фінансування та повільну реалізацію проєктів не змогла стати ключовим постачальником вуглецевих одиниць в світі та не використали в повній мірі можливості щодо залучення екологічних інвестицій.
В України є ще рік до завершення першого періоду Кіотського протоколу. За цей час буде важко залучити додаткові екологічні інвестиції від продажу одиниць встановленої кількості, оскільки лише деякі країни, зокрема Іспанія, розглядають можливість купівлі додаткових вуглецевих одиниць. Однак, сподіватимемося, що цього часу буде достатньо для ефективного та прозорого використання вже залучених коштів.
Більш успішними виявилися українські підприємства в реалізації проєктів спільного впровадження: читайте Проєкти спільного впровадження – Україна залишається лідером з випуску одиниць скорочень викидів.