Зелена Хвиля поспілкувалася із засновницею бренду «Торбинкова Людинка». Таля Винарська створює авторські торбинки — екологічну альтернативу пластиковим пакетам. Таля розповіла про те, як розпочався та функціонує її проєкт та чому важливо боротися проти одноразового використання у побуті.
По-перше, коли саме у вас виникло таке свідоме ставлення до захисту навколишнього середовища? Ви з дитинства цим захоплювалися чи усвідомлення прийшло пізніше?
— В дитинстві мене, як і всіх, напевно, вчили кидати сміття в урну, а не собі під ноги. Та усвідомлення того, що сміття є цінним ресурсом, а не проблемою, якої треба уникати, щоби не забруднитися, прийшло значно пізніше через довгий час міркувань і усвідомлення причетності до подій у світі. Свого часу я також брала участь у перших акціях «Зробимо Україну чистою», у рамках яких ми з моєю командою прибирали ліс у Києві. Коли доводиться стикатися з тим, наскільки інші люди недбалі до навколишнього середовища та зелених зон, що можуть прийти на пікнік і лишити там же все своє сміття, то розумієш, що з цим треба щось робити. Хтось йде шляхом впливу на законотворення, інші створюють громадські організації для допомоги паркам, річкам, тваринам, а я пішла своїм шляхом. Я роблю те, що вмію, й те, у чому мені комфортно — поширюю ідею zero waste lifestyle і виготовляю торбинки, щоби полегшити іншим життя.
Що саме підштовхнуло вас створити проєкт «Торбинкова людинка»?
— Коли я проаналізувала інформацію про те, що пакети розкладаються сотні років (а точно ще навіть не дуже відомо, бо жоден пакет на жодному звалищі ще стільки не лежить), то вирішила шукати варіанти зменшення використання пакетів. Відбулася ціла еволюція у ставленні до пластикових пакетів. Років 7 тому ми з чоловіком зовсім припинили купувати великі пакети на касі й завели кілька торб. Через деякий час почали ходити зі своїми «одноразовими» пакетиками в супермаркет і клеїти цінники на попередні цінники. Такі пакети жили у нас досить довго — місяць-два. А кілька років тому я дізналася про закордонних екоактивісток, які пропагують тотальну відмову від пакування і збирають по півлітровій баночці сміття на рік, і мною оволодів азарт. Я зрозуміла, що теж хочу бути настільки крутою й не продукувати сміття!
Коли ви розпочали свій проєкт і якими були перші кроки?
— Проєкт як такий розпочався роки 2 тому, коли я шукали варіанти, у що купувати овочі, фрукти, крупи і пробувала шити торбинки для власного користування. Коли таки знайшла гарні матеріали й почала зі своїми торбинками ходити до магазинів і на базари, то захотілося поділитися позитивним досвідом з іншими. Тому я почала публікувати світлини й розповіді про переваги торбинок над пакетами на своїй сторінці у FB. Деякі знайомі цікавились, розпитували та просили і їм пошити такі. Тепер уже навіть найстійкіші друзі, які трималися до останнього, завели й собі торбинки.
Що саме можна придбати та як це правильно використати у господарсті? Що саме та з яких матеріалів ви шиєте?
— У нас є торбинки з плащівки, вони дуже легко перуться і швидко сохнуть, міцні мають порівняну невелику вагу (до 20г), тому їх зручно використовувати для купівлі овочів/фруктів та інших брудних продуктів. В одну таку торбинку може вміститися близько 3 кг, ще й можна вибрати саме свої торбинки на всі випадки життя з безлічі кольорів. А також маємо бавовняні для круп і хліба. Вони бувають і однотонні, і з різними візерунками, розраховані на 1–1,5кг. Зараз також випробовуємо веселенькі торбинки для багетів через плече – вони скоро будуть доступні для придбання.
Ще в нас є спеціальні холдери для торбинок. Я їх називаю штруделями. У них зручно зберігати торбинки й носити із собою, просто скручуєш і кидаєш у сумку чи рюкзак – і немає проблеми з тим, що забули все вдома.
Доглядати за торбинками дуже просто, як і за будь-якими кольоровими тканинами — машинне прання при 40℃, не відбілювати і прасувати на середніх температурах. Проживе одна торбинка, при гарному до неї ставленні й щоденному використанні, не один рік. От і рахуйте, скільки за цей час можна використати пакетів і що з ними після того буде.
Де можна придбати таку екопродукцію?
— Наразі всі замовлення приймаються лише в мережах Facebook та Instagram на наших офіційних сторінках, але в найближчому майбутньому хочеться оселитися ще й у фізичних магазинах у різних містах України. Ведемо переговори і з інтернет-магазинами. А ще будемо їздити по фестивалях, як тільки почнеться сезон.
На вашу думку, чи готові українці робити своє життя більш екологічним? Чого бракує для такої трансформації?
— На мою думку, люди готові до будь-чого, що буде для них комфортним. Саме тому всі екологічні ініціативи й рішення варто проводити через призму того, що так буде краще не лише якимось уявним черепахам (які не їстимуть ті пакети) і клімату, а саме простим людям. От, наприклад, торбинка. Торбинка — це не просто екологічна заміна пакетам, а зручна (!) заміна. Вона не порветься, поки будеш переходити дорогу, через яблука, які хвостиками наробили дірок. З неї мандаринки не розсиплються вулицею, якщо впаде торбинка, бо є затяжка.
Існує велика кількість людей, які готові до деяких незручностей із розумінням того, що так вони приносять менше шкоди, але це далеко не більшість.
До речі, як ви оцінюєте ситуацію з появою в Україні екопроєктів? Їх стає більше?
— Однозначно стає більше й це не може не надихати! Можливо, саме тому, що ми бачимо проблеми щодня, їх стає все важче ігнорувати. Коли звичайні люди, ніяким чином не пов’язані з екологією, починають вигадувати проєкти із сортування сміття, прибирань зелених зон, енергозбереження, виготовлення речей із вживаних, вироблення екотоварів, вирощування органічних продуктів, захисту тварин — усе це створює позитивну хвилю змін, що захоплює все більше й більше людей і змінює життя. Хотілося б бачити ще більше проєктів, спрямованих на зменшення використання ресурсів планети. Сортування — це добре, але час зменшувати споживання.
Чи маєте намір розширювати свою діяльність та проєкт?
— Наразі маю у планах збільшення покриття торбинками країни, щоби їх можна було купити в будь-якому великому місті і в екокрамницях. І, звісно, продовжуватиму агітувати своїм способом життя інших, хто досі вагається, коли питають на касі, чи потрібен пакет.
Звідки черпаєте натхнення?
— Свого часу двома моїми натхненницями стали Lauren Singer і Bea Johnson — американські блогерки, які одними з перших почали проповідувати життя у стилі «нуль відходів». Коли вперше подивилась їх ролики, була просто вражена. Такі чисті мінімалістичні оселі, у яких зовсім немає непотребу, і все на своїх місцям. Для нашого менталітету це просто як ковток свіжого повітря, коли в кожного на балконі лежить коробка зі старими дірявими панчохами, які колись точно знадобляться, чи пощерблена чашка на чорний день. Покупки теж видалися дуже гарними: різні торбинки із зав’язочками, свої контейнери або баночки, прекрасні фрукти не обтяжені вульгарними пакетами. Усе так природньо якось і легко. Зараз і українські проєкти дуже сильно радують. Я часто заглядаю за порадами й новою порцією натхення на сторінки «Стоп Кульок: ми за екологічний шопінг» та «Еколтава» і сторінки деяких українських екоблогерок.
Яку основну ідею ви хочете передати своїм клієнтам/послідовникам?
— Мені дуже хочеться донести до людей, що вони є частиною планети, а не власниками. І все те, що вони роблять, впливає так само й на них, як і на все живе. Викинутий пакет — це екологічна катастрофа, яка має багато різних сценаріїв і жоден із них не має гарного фіналу. Насправді, нам дуже пощастило (певною мірою), що маємо можливість спостерігати звалища біля селищ, забруднені карпатські ріки, смерті птахів і риб від пластику, бо проблема дуже наочна і вона стосується кожної людини, кожного її дня й кожного рішення. Чи то купівля пучка кропу у трьох пакетах, «щоби не порвався», чи то використання одноразового посуду, який навіть не переробляється.