Поводження з твердими побутовими відходами: підсумки 2011 року та прогнози на 2012

2011 рік вже став переломним, 2012 може бути сенсаційним.

По-перше, незважаючи на суперечливість постанови КМУ № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», стосовно якої не на жарт розгорілись і з 2001 року тривають судові баталії із залученням Мінекономіки, Мінюсту, Мінекології, Держмитниці і навіть Конституційного Суду України, ДП “Укрекоресурси” вдалось вийти на збір коштів на утилізацію відходів у розмірі 10 млн. грн. щомісяця. Поки що процес найкраще налагоджено з імпортерами, але в планах Укрекоресурсів запровадити подібну схему і для внутрішнього ринку, а це будуть суми в десятки разів більше.

По-друге, збір коштів з імпортерів і тиск на внутрішній ринок став дзвіночком для компаній, які використовують упаковку для своєї продукції (в основному це виробники харчової галузі, побутової хімії та інших товарів широкого вжитку). Великі надії покладають на законопроєкт «Про упаковку та відходи упаковки», активне обговорення якого проходило протягом листопада-грудня 2011 року. В ідеалі він має врівноважити інтереси компаній-виробників, компаній, що займаються утилізацією відходів, і держави як регулятора, забезпечити повернення ресурснокорисної складової твердих побутових відходів (ТПВ) назад у виробництво і знизити вплив ТПВ на довкілля і здоров’я людей.

По-третє, виходячи з новин інформаційних ресурсів, до обговорення активно підключаються компанії, що займаються утилізацією відходів. Якщо раніше компанії, які використовують упаковку, найбільше критикували монопольне становище Укрекоресурсів і Грінко та неможливість укладати договори з іншими компаніями на утилізацію упаковки, то на сьогодні помітна активна позиція в сфері переробки ТПВ таких значних гравців ринку ТПВ як Альфатер (Veolia), Ремондіс, АВЕ, РАФ+.

По-четверте, варто звернути увагу на підготовку Верховною Радою України законопроєкту про введення «зеленого тарифу» на електроенергію з ТПВ, який підтримав Президент України Янукович В.Ф.

По-п’яте, привертає увагу, можливо, не настільки важливе, але знакове інтерв’ю Начальника управління благоустроєм територій та комунального обслуговування Мінрегіону Олександра Ігнатенка, в якому пан Ігнатенко заявив, що саме в 2012 році планується введення штрафних санкцій за недотримання містами та їх мешканцями правил роздільного збору відходів:

• для громадян – 340-1360 грн.,
• для посадових осіб виконкомів міськадміністрацій – 850-1700 грн.

Хоча Євген Романенко з Укрекоресурсів стверджує в Голосі України, що штрафи набули чинності з лютого 2010 року. Можливо, як і у випадку Укрекоресурсів, відбудеться «закручення гайок» і штрафи дійсно почнуть стягувати.

Звичайно, глобальні результати цих дій поки що не прослідковуються, але підготовча робота, певний заділ для подвигу зроблені. Виходячи з перерахованих вище подій і рішень, мене як громадянина і як людину не байдужу до цієї сфери цікавлять наступні питання:

• Чи зменшиться вплив ТПВ на довкілля і здоров’я людей?
• Чи запрацює роздільний збір відходів?
• Чи буде вироблятись тепло і електроенергія з відходів за зеленим тарифом?

Теперішня ситуація

Про проблеми ТПВ написано достатньо багато і тому детально на них не буду зупинятись, лише наведу загальні цифри:

• щорічно в населених пунктах України утворюється 50 млн. м3 відходів (або 1,1 м3/людину) , що становить близько 12 млн.тонн (або 270 кг/людину);
• тільки 7% побутових відходів переробляється і утилізується: з них 3% – завдяки роздільному збору відходів і переробці вторинної сировини (1% завдяки заготівельним пунктам), 4% – спалюється на двох сміттєспалювальних заводах – в Києві, Дніпропетровську та сміттєспалювальній установці в Люботині Харківської області;
• в Україні налічується близько 5 тисяч сміттєвих звалищ, які займають понад 8 тис. га; щорічно з’являється 35 тис. несанкціонованих звалищ;
• перевантажених сміттєзвалищ – 314 (17%), таких, що не відповідають нормам екологічної безпеки, – 897 (20%);
• потреба в будівництві нових полігонів – 670 одиниць;
• середній тариф на ТПВ – 31 грн/м3, у т.ч. за захоронення – 9 грн/м3;
• дотації на розвиток і утримання санітарного очищення у 2010 році скали близько 162 млн.гривень;
• середній показник зношеності спеціального автотранспорту для збирання і перевезення ТПВ, кількість якого понад 4000 одиниць, сягає 70%.

Чи зменшиться вплив ТПВ на довкілля і здоров’я людей?

Безсумнівно, проблема ТПВ настільки нагальна, що вже давно потрібно було її вирішити. Питань до екологічності роздільного збору відходів немає, питання тільки в підходах і схемах, які будуть впроваджені. Роздільний збір відходів хоч і не вирішить повністю питання утилізації ТПВ, але дозволить зменшити кількість відходів на 25-30%.

Повернення і повторне використання ресурсноцінних матеріалів – це необхідний захід і з точки зору здоров’я населення, чистоти довкілля, і з точки зору економічної доцільності. Повторне використання матеріалів зменшує використання первинних ресурсів, викидів і відходів, пов’язаних з їх переробкою, а також економить на 20-30% кошти для підприємств, які використовують вторинні ресурси для виробництва. В деяких випадках доходить до нонсенсу, коли макулатуру і склобій, які необхідні для виробництва паперу і скла, імпортують.

Виробництво тепла і електроенергії з ТПВ – неоднозначний захід. Якщо запровадження «зеленого тарифу» буде використовуватись для запровадження найбільш сучасних технологій, то я «за!». Але на ділі маємо ситуацію, коли в Україну намагаються завезти сміттєспалювальні заводи з технологіями 60-80-х років минулого століття, які вирішуючи одну проблему, породжують купу інших проблем: токсична зола, небезпечні викиди діоксинів, фуранів, сірки тощо. Звичайно є фільтри, які очищують шкідливі викиди і обладнання, яке знешкоджує золу, але їх вартість така захмарна, що можливість зловживань і замилювання очей, коли старі фільтри не будуть мінятись, настільки висока, що я однозначно «проти!» сміттєспалювальних заводів. Щодо інших технологій виробництва тепла і електроенергії ТПВ, то вони не набули ще широкого використання. Наскільки Україна зможе використати свій шанс і впровадити інноваційні технології – побачимо.

Чи запрацює роздільний збір відходів?

Роздільний збір відходів – це перше, що необхідно робити в сфері впровадження сучасного поводження з ТПВ. Екологічну і економічну доцільність довели приклади і розвинутих країн, і країн, що розвиваються.

Цікавий факт – запровадження системи роздільного збору відходів на 4 фракції (папір, скло, пластик, загальні відходи) в містах і в сільській місцевості є однією з умов вступу в ЄС.

Щодо ситуації з ТПВ в Україні, то вперше комплексна оцінка ситуації з поводженням із ТПВ була зроблена за підтримки DANCEE (Данське екологічне співробітництво з країнами Східної Європи). Результати дослідження були презентовані в квітні 2004 року в «Національній стратегії поводження з твердими побутовими відходами в Україні». На жаль, ця стратегія так і не була впроваджена, а напрацьовані нею рекомендації використовувались лише спорадично. І хоча проводиться деяка робота щодо розробки подібної стратегії до 2020 року, немає гарантій, що її не спіткає така ж доля, як і попередньої. В будь-якому разі стратегія – документ необхідний, тож очікуємо, що в 2012-2013 році стратегія з’явиться.

З 2004 року фактично більше не було підготовлено жодного комплексного документу щодо поводження з відходами. Тільки в червні 2011 року Муніципальна програма врядування та сталого розвитку (МПВСР), яка впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні, презентувала аналітичне дослідження «Системи поводження з твердими побутовими відходами в українських містах, роль міського населення в роздільному збиранні сміття та рекомендації для органів місцевого самоврядування».

Повністю з результатами аналітичного дослідження ви можете ознайомитись самостійно. Я лише зверну увагу на дані щодо впровадження роздільного збору відходів в населених пунктах. За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України станом на 2010 рік в Україні було 53 населених пункти, де запроваджено роздільний збір відходів. І нехай ще не всі пройшли випробування часом, не довели свою ефективність, позитивна тенденція намітилась і близько половини систем роздільного збору відходів працюють 3 і більше років.