Поводження з твердими побутовими відходами: підсумки 2011 року та прогнози на 2012

Впевненості в тому, що роздільний збір запрацює, додає долучення до процесу великих гравців ринку збору і вивозу ТПВ. Компанія Грінко розпочала в 2007 році впровадження роздільного збору відходів з міста Київ, поступово долучаючи до Національного проєкту ГрінКо “Роздільний збір відходів – крок у майбутнє!” Донецьк, Дніпропетровськ, Миколаїв та в Івано-Франківськ. В перспективі можливе долучення до проєкту Черкас, Житомира та Сум.

Альфатер (VeoliaES) в червні 2011 розпочали впровадження системи роздільного збору відходів м. Чернівці. Після напрацювання досвіду, скоріше за все в 2012-2013 роках, роздільний збір відходів буде впроваджено в інших містах діяльності Альфатер: Тернопіль, Ялта, Київ.

Ремондіс впроваджує роздільний збір відходів в таких містах: Київ, Запоріжжя, Черкаси, Артемівськ. В перспективі можливе впровадження роздільного збору відходів в Мелітополі, Павлограді, Одесі.

Компанія АВЕ з початку 2011 року розпочало впроваджувати роздільний збір відходів в Мукачеві, Виноградові та Хусті. В перспективі можливе впровадження в Львові та Коломиї.

Компанія РАФ+ хоча ще не почала впроваджувати роздільний збір відходів, але розуміння необхідності руху за лідерами існує. Можливо в 2012 році в одному з міст діяльності РАФ+ (Кіровоград, Одеса або Херсон) ми побачимо початок впровадження роздільного збору відходів.

І хоча кількість населених пунктів і компаній, які впроваджують роздільний збір відходів, збільшується, передумов для швидкого та безпроблемного поширення роздільного збору відходів немає. Поки що міста і компанії вибирають здебільшого двохфракційну систему сортування, аргументуючи це тим, що українців тяжко привчити до роздільного збору. Таким чином, компанії уникають логістичних проблем і додаткових витрат на збір відходів, але більше інвестують в сортувальні лінії і комплекси та витрачають кошти на оплату праці робочих-сортувальників. Двохфракційна система роздільного збору має сенс в середньостроковій перспективі, але досвід США і ЄС показує, що економічно доцільніше використання багатофракційної системи роздільного збору відходів (4 фракції і більше). В іншому випадку галузь потрібно буде дотувати, що в свою чергу призведе до перекладання витрат на плечі населення і компаній, які використовують упаковку.

Чи буде вироблятись тепло і електроенергія з відходів за зеленим тарифом?

Протягом останніх двох років активно обговорюють будівництво сміттєутилізаційних заводів, але значною перешкодою на шляху таких проєктів став великий рівень капітальних витрат і тривалий період окупності. Як вихід з цієї ситуації пропонувалось введення зеленого тарифу для електроенергії виробленої з ТПВ, що дозволило б вдвічі зменшити окупність проєктів і покращити фінансову привабливість. Також постає питання доцільності будівництва заводів в середніх і малих містах. Однозначно привабливими є міста від 300-500 тис. населення, 150-300 тис. населення – середня привабливість, нижче 150-50 тис. населення – в основному збитковість. Новий законопроєкт, який пропонує Верховна Рада України і який підтримує Президент України, встановлює коефіцієнт 2.3 зеленого тарифу для електроенергії виробленої з ТПВ, що кардинально може змінити цю галузь. Можливо, ми побачимо підписаний Президентом України закон вже весною 2012 року.

Щодо можливості застосування зеленого тарифу для електроенергії, виробленої з ТПВ, то існує, на мій погляд, три можливих варіанти розвитку подій.

Перший – це будівництво нових заводів. В цьому випадку очікується значна боротьба місцевої влади і місцевого населення за дотримання високих екологічних стандартів. Протягом останніх 10 років громадськості вдавалось запобігати реалізації проєктів будівництва сміттєспалювальних заводів (наприклад, в місті Донецьк). Сподіваємось, що теперішня влада не буде значно тиснути в цьому питанні, щоб продавити необхідні рішення. Щодо термінів, то проєктування, будівництво і запуск об’єкту з утилізації ТПВ для великих міст (від 300 тис. населення) займає близько 2-3 років, тож наступного року нового об’єкту з утилізації ТПВ і вироблення електроенергії по зеленому тарифу ми навряд чи побачимо.

Другий – це використання існуючих сміттєспалювальних заводів. В цьому випадку можливе використання і удосконалення існуючої технології або використання нових технологій на вже існуючих заводах. В обох випадках зелений тариф перекриє вкладені кошти. До того ж, існуюча логістика і інфраструктура постачання електроенергії і тепла значно збільшує ймовірність такого варіанту. Нагадаю, що київський Завод Енергія входить в структуру Київенерго, значна частина якого після приватизації належить ДТЕК, отже, можливо, в зеленого тарифу з ТПВ знайшлись впливові покровителі. Щодо термінів реалізації, то проєктування, реконструкція і запуск на вже існуючому заводі може зайняти 1-1.5 роки, тож теж навряд чи можливе виробництво зеленої електроенергії з ТПВ вже в 2012 році.

Третій – це виробництво електроенергії і тепла з RDF (RDF (або РДФ) – це пальне, яке отримується після зневоднення ТПВ) на існуючих сміттєспалювальних заводах, ТЕЦ та ТЕС. В принципі, Укрекоресурси вже має плани закупівлі подібного заводу в Росії і його встановлення у Львові біля ТЕЦ. Тому залишається тільки питання можливості використання зеленого тарифу для РДФ (в т.ч. при частковому використанні РДФ). При частковому використанні РДФ і отриманні зеленого тарифу відкриваються гарні можливості для існуючих ТЕЦ і ТЕС. Кому це вигідно і так зрозуміло. Будівництво заводу може зайняти півроку-рік, що може дозволити скористатись зеленим тарифом для ТПВ вже в 2012 році. В принципі, цей варіант є найбільш ймовірним і не потребує складних рішень. Щоправда, екологічний аспект реалізації такого варіанту лишається актуальним, хоча не настільки складним, як у випадку будівництва нових сміттєутилізаційних заводів.

Висновки

В новий 2012 рік ми входимо із старими проблемами з несанкціонованими і переповненими сміттєзвалищами ТПВ, які в будь-який момент можуть викликати екологічну катастрофу. Сміттєспалювальні заводи в Києві і Дніпропетровську продовжать диміти, хоча є надія, що високий тариф на знешкодження знизить об’єм відходів, які будуть спалюватись.

В той же час, збільшується кількість міст, які починають впроваджувати роздільний збір відходів, і хоча якість цих проєктів залишається під сумнівом, все ж таки це рух в правильному напрямку. Також, не забуваємо, що навіть в такій країні як Чехія роздільний збір відходів впроваджувався 10 років, протягом яких населення призвичаювалось сортувати відходи.

Після прийняття закону «Про упаковку та відходи упаковки» можлива поява в Україні 2-3 серйозних гравців європейського ринку ТПВ, які будуть співпрацювати з іноземними компаніями, які працюють в Україні.

Навряд чи в 2012 році почнуть виробляти електроенергію з ТПВ по зеленому тарифу. Але якщо приймуть закон, який дозволятиме використовувати РДФ, а також його часткове використання з іншими видами палива (напр. з вугіллям), то галузь ТПВ очікуватимуть значні зміни.

Олександр Баськов