Інтерв’ю innovations.com.ua з Миколою Ткаченко: “Місія ГрінКо – зробимо Україну чистою!”
“ГрінКо Груп” є національним лідером впровадження інноваційних технологій у сфері управління твердими побутовими відходами. innovations.com.ua вирішив дізнатися у Миколи Ткаченка, генерального директора ТОВ “Грінко” про особливості роботи компанії на українському ринку та стратегію формування нової культури поводження з відходами.
Innovations: Сортування твердих побутових відходів – справа відносно нова для України. (Перший сортувальний завод “ГрінКо-центр” відкрився у 2005 році). Як вдалось зібрати команду професіоналів, залучити інвестиції та запустити такий масштабний проєкт?
Микола Ткаченко: Я не працював в компанії під час запуску проєкту сортувального комплексу, однак знаю, що ініціатори цього проєкту, акціонери компанії ГрінКо, детально вивчали перш за все європейський, а також світовий досвід реалізації подібних проєктів. Після чого було прийнято рішення запустити проєкт в Україні. Це є однозначно перспективний шлях розвитку українського ринку управління твердими побутовими відходами (ТПВ).
А щодо професіоналізму, то я вважаю, що професіоналами не народжуються, ними стають. Мій особистий досвід, досвід компанії ГрінКо та інших успішних компаній це підтверджують. Наразі відбувається активна глобалізація ринку і професіоналізм, який був вчора, завтра вже не може трактуватись як такий. Тому справжнім професіоналом є той, хто здатен щодня змінюватись і бути готовим до впровадження інноваційних підходів та технологій, тобто бути гнучким. Якщо ми знайшли професіонала рік тому, а він не розвивався, то сьогодні він вже не професіонал.
Процес залучення інвестицій не був унікальним. Команда ГрінКо якісно організувала бізнес процес, проаналізувавши ситуацію на ринку та досвід іноземних компаній, а тому інвестори не залиши без уваги даний проєкт.
Innovations: ГрінКо несе визначну соціальну функцію. Місія компанії: Зробимо Україну чистою. Як було сформовано цінності та корпоративну культуру серед робітників компанії?
Микола Ткаченко: Корпоративна культура, як культура взагалі чи мораль, поняття історичне та застосоване до певного суспільства. ГрінКо постійно змінюється та вдосконалюється, тому корпоративна культура і цінності формуються безперервно. Цінності компанії прописані на другій сторінці щоденника кожного співробітника. Тому відкриваючи щоденник, кожен бачить перелік цінностей та принципи корпоративної культури компанії. Таке щоденне розуміння актуальності цінностей підтримується не лише на папері, а й роботою HR-відділу та електронним продуктом ГрінКо, що забезпечує внутрішню комунікацію між всіма підрозділами. Кожного разу, коли на суспільний розсуд виноситься певна тема чи подія, співробітники проймаються цими цінностями.
Справжнім професіоналом є той, хто здатен щодня змінюватись і бути готовим до впровадження інноваційних підходів та технологій, тобто бути гнучким.
Innovations: Яка галузь є пріоритетною для співпраці з ГрінКо?
Микола Ткаченко: У нас немає пріоритетності за секторами. Головний наш пріоритет – якісне обслуговування клієнта. Саме тому ми прагнемо робити компанію ГрінКо привабливою для всіх типів клієнтів. Ми щодня відслідковуємо якість роботи, а потім вживаємо заходів для поліпшення якості обслуговування. Оскільки місія компанії «Зробити Україну чистою», ми не вибираємо яку частину країни робити чистою, а яку – залишити колегам чи конкурентам.
Innovations: Чи вплинула фінансова криза на обсяги утворення ТПВ?
Микола Ткаченко: Об’єктивно – так, однак офіційних статистичних даних немає. Проблема в іншому – не всі громадяни сплачують за вивезення та утилізацію ТПВ. Інвестиції в Україну також зараз важко залучити, тому криза стримувала розвиток.
Innovations: Які інноваційні підходи управління застосовують в ГрінКо?
Микола Ткаченко: Відслідковуючи розвиток світового досвіду ми маємо чимало інструментів для впровадження інновацій в Україні в реаліях бізнесу. Це інновації як в управлінні відходами, так і інновації в управлінні компанією.
В управлінні ТПВ застосовуємо такі технічні засоби, як GPS-контроль якості та повноти роботи автомобілів, що збирають сміття. Також ефективній роботі сприяють call-центри та польові візити в точках обслуговування.
Окрім цих факторів найголовнішим є забезпечення ефективної співпраці між всіма зацікавленими сторонами бізнес-процесу: ГрінКо-Київ, населення, адміністрація, комунальні підприємства та окремий працівник комунального підприємства. Ігнорування обов’язків зі сторони хоча б одної ланки ланцюга руйнує налагоджену роботу, тому системний підхід є пріоритетним для нашої роботи.
В компанії використовуються достатньо нові підходи в управлінні – системно збалансовані показники Р.С. Ми використовуємо японську систему «гуртки якості», що мала успішний досвід в Японії. Впевнені, що ця система стане ефективною і для нашої компанії.
Не менш важливою складовою управляння є створення мотиваційного клімату. Система мотивації менеджерів побудована на принципах стратегії та місії компанії, а управління менеджерами відбувається через виявлення психологічних особливостей кожного та побудови мотиваційного клімату для кожного.
ГрінКо не намагається винаходити велосипед. Ми шукаємо все найцінніше, швидко впроваджуємо і перевіряємо ефективність. 2009 року компанія отримала сертифікат якості ISO 9001 та ISO 14001. Це стало підтвердженням якості екологічно дружніх бізнес-процесів за світовими стандартами.
Innovations: Про компанію ГрінКо часто стверджують: «Роблять гроші зі сміття». Яке Ваше особисте ставлення до цього?
Микола Ткаченко: Я досить позитивно ставлюсь до цього. І закликаю всіх робити гроші зі сміття. Адже якщо всі будуть робити гроші зі сміття – в нас не буде сміття, а будуть лише гроші. Однак для ефективного управління відходами необхідна двостороння співпраця. Проблема полягає у свідомості людей. ГрінКо хоче заробляти гроші і заробляє їх, а населення не хоче платити за чисту територію. Тому наше головне завдання – це змінити суспільну свідомість, щоб бажаючі робили гроші разом з нами, а небажаючі розуміли що за здорове майбутнє своїх дітей треба платити.
Innovations: Яка країна в світі, на Вашу думку, найбільш ефективна в управлінні ТПВ?
Микола Ткаченко: Я був у багатьох країнах Європи, а також в Японії, США та інших країнах. Мій досвід підказує, що з країн, які я відвідав, найчистішими візуально є Німеччина та Сінгапур. Однак чистота на вулицях не є ознакою професійного підходу до управління відходами. Управління відходами – це більше ніж візуальна картинка. Тут слід враховувати специфіку культурно-історичного розвитку країни, законодавчу базу, а також технічні та соціальні можливості суспільства.
Процес управління ТПВ – питання політичне, адже тарифи регулюються державою. Але в кожній країні тарифи за збір та утилізацію ТПВ і штрафні санкції за неправильне поводження з відходами дуже відрізняються. Сінгапур може собі дозволити штраф $ 500 за кинутий недопалок, в той час як Україна не здатна застосовувати подібні санкції. Тарифна політика прив’язана до політики в цілому.
Я б оцінював країни за рівнем управління ТПВ за наступними тезами: обсяг кінцевого захоронення відходів на одну людину з врахуванням ступеня небезпечності захоронених компонентів та ВВП на одного громадянина.
В слаборозвиненій країні третього світу показник ВВП – низький, а об’єм відходів на одного жителя – невеликий. Ці відходи не є такими небезпечними як в країнах з високо розвиненими технологіями. Тому порівняти країни в ефективності управління ТПВ дуже важко. Слід застосувати системний підхід врахувавши вищезазначені показники.
Якщо ж говорити про любов до рідної землі, то найяскравішими країнами є Австралія, Японія та Швеція. Шведи, наприклад, розробили програму на державному рівні, якої немає ніде у світі – роздільний дворовий туалет, де рідкі і тверді відходи розділяються. Ця технологія дійсно впроваджується у Швеції.
В Україні насправді є чимало захисників навколишнього природного середовища та екологічно свідомих людей. Для прикладу, досвід Швеції навіть намагаються впровадити у Львівській області.
Innovations: Як на державному рівні намагаються розв’язати проблему утилізації ТПВ?
Микола Ткаченко: Державної підтримки майже немає. Я припускаю, що Кабінет Міністрів та Верховна Рада приймають рішення згідно з певними пріоритетами – що потрібно зробити спочатку, а що потім. За того бюджету, який є сьогодні, не можна розподіляти кошти без впорядкування пріоритетів. Частина населення, яка знаходиться за межею бідності, досить велика. Тому аналізуючи цю ситуацію з державної позиції постає питання – допомогти бідним чи закупити ефективні технології утилізації ТПВ? Я думаю, що більшість патріотів України, не дивлячись на свою екологічну стурбованість, допоможуть бідним. Тому категорично звинувачувати політичних діячів не можна.
Сьогодні ми маємо певний державний механізм та певну частину ресурсів на захист довкілля. Залучити стільки ресурсів, скільки на це залучають розвинені країни ми не в змозі, однак нічого не спрямовувати на захист навколишнього природного середовища теж не можна. Слід шукати оптимальний варіант.
Наша держава за останні роки зробила вагомий крок вперед у сфері управління ТПВ. Проте є чимало недоліків, які гальмують процес. По-перше, в Україні не ідентифіковано весь об’єм генерування ТПВ, тобто ми не володіємо інформацією про кількість утворених відходів на певній території. А по-друге, не в кожному районному чи обласному центрі є програма по управлінню ТПВ.
За останній рік зроблена вагома робота з тарифної політики. Було визначено скільки слід сплачувати за утилізацію ТПВ в реальних умовах України та як правильно порахувати платню, яку має сплачувати кожен мешканець. Ці документи були розроблені у 2008 році, але частина з них досі не затверджена. Реальна проблема полягає в тому, що частину цих документів може затвердити лише Верховна Рада, а не Міністерство. Новий закон може перебувати у Верховній Раді на розгляді до 4-х років, а постанова – до 2-х років. Саме неефективний державний механізм заважає конкретним діям у сфері управляння відходами.
Innovations: Коли, на Вашу думку, українські компанії усвідомлять необхідність впровадження принципів Зеленого офісу і яким чином це можна реалізувати?
Микола Ткаченко: Концепцію Зеленого офісу можна реалізувати, як мінімум, трьома різними способами:
1. Законодавче регулювання. На мою думку, цей спосіб – найменш ефективний, тому найменш перспективний.
2. Економічний підхід. Принцип полягає у тому, щоб зробити Зелений офіс економічно вигідним. Всі менеджери з економічним мисленням одразу підходять до цього способу, однак так мислити – вузько, хоча це й основа нашого життя. Економічну концепцію має втілювати Кабінет Міністрів України, проте робити цього вони не будуть, адже в результаті додаткових витрат на втілення програми конкурентоспроможність українського бізнесу зменшиться. До того ж економічний підхід передбачає можливість порушувати законодавчі акти через неоднозначне трактування законодавства.
3. Психологічний підхід. Я вважаю, що психологічний підхід є найбільш перспективним для швидкого впровадження концепції Зеленого офісу. Психологічний – в глобальному розумінні.
Економний український підприємець не буде впроваджувати принципи Зеленого офісу, якщо КМУ не поставить його у відповідні умови.
Формування бачення престижу Зеленого офісу – найперспективніший шлях впровадження Зеленого офісу в українському бізнесі.
Слід позиціонувати Зелений офіс як модний напрямок (як то модно їздити на Мерседесі останньої моделі, мати швейцарський годинник, власний літак чи відпочивати на дорогих курортах). Якщо Зелений офіс стане модною тенденцією, то це допоможе швидко впровадити цей напрям в українському бізнесі.
Формування бачення престижу Зеленого офісу – найперспективніший шлях впровадження Зеленого офісу в українському бізнесі.
Innovations: Як сформувати культуру поводження з відходами серед українців?
Микола Ткаченко: Якщо б ми використовували економічні методи, то безсумнівно досягли б певного успіху, однак сьогодні подібні методи не використовуються. Для прикладу, сьогодні населення сплачує за визначеним тарифом – 44 грн за один м3 несортованого сміття. Якщо завтра населенню запропонувати платити менше (34 грн) і відповідно сортувати ТПВ, то певна частина жителів буде зацікавлена у такій пропозиції. Проте цього для успіху ще замало.
Населення великих міст готове до проєкту роздільного збору в Україні і роздільний збір ТПВ здійснюється в 22-х містах України вже зараз. Ми проводили моніторинг суспільної думки населення щодо проєкту роздільного збору і отримали такі результати – 94 % опитаних киян вважають проєкт роздільного збору корисним і готові взяти участь у ньому. Однак на території, де Грінко впровадило роздільний збір, тільки 19% реально почали сортувати.
Економічними методами ми успіху не досягнемо, адже частина населення рахує гроші, а частина – ні. Цінності сформовані населенням України є такими, що для більшої частини населення ці гроші будуть незначними.
Як сформувати культуру поводження з відходами? Погляньмо на Німеччину чи Сінгапур. Вони змінювали свідомість населення. Свідомість 50-літньої людини змінити досить складно – затрачені зусилля, час та ресурси не принесуть очікуваних результатів. А ось свідомість молодої людини, школяра чи дошколярика дуже легко змінити. Якщо ми направимо свої зусилля у це середовище, то досягнемо певного успіху. Звісно цей процес має складову законодавчого регулювання, а тому без підтримки держави реалізація подібної програми неможлива.
Переорієнтація цінностей та зміна свідомості населення – процес тривалий та потребує значних ресурсів.
Інший спосіб, який здатен вплинути на культуру населення, це – 100 % виконання вже існуючих законодавчих важелів. Наразі ми маємо неефективну систему державного регулювання. Для прикладу, штраф за несанкціонований викид сміття застосовується лише у 2-3% випадків. Звісно існує культурно-історична специфіка і для досягнення результату іноді варто переглянути тарифи, як це було зроблено з штрафними санкціями дорожньо-транспортного руху. Аварійність дійсно зменшилась. Однак в управлінні ТПВ головне – застосувати штрафні санкції до 100 % порушень і тоді, навіть невеликий штраф здатен вплинути на ситуацію.
Innovations: Як буде розвиватись ринок управління ТПВ в Україні наступні 5-10 років? Ваш прогноз.
Микола Ткаченко: Думаю, що досить швидко. Суспільство занепокоєне станом навколишнього природного середовища. Рівень занепокоєння настільки великий, що серед першої трійки загроз, які турбують населення, є загроза небезпечного навколишнього природного середовища. Якщо суспільство замислюється над цією проблемою, то все більше ресурсів буде направлятися на вирішення цих проблем. Ми не зможемо бути поза процесом, адже Україна – в потоці світового процесу глобалізації. І фінансова криза посприяє розвитку ринку управлянню відходами.
Innovations: Чи з’являться нові гравці на українському ринку управління ТПВ?
Микола Ткаченко: Новий прибутковий бізнес завжди провокує появу нових гравців. Світові тенденції свідчать, що з року в рік транснаціональні корпорації посилюють свої позиції на ринку. Вони можуть дозволити собі проводити наукові дослідження і прописувати довготермінові стратегічні плани, що дозволяють жити не сьогоднішнім днем, а повноцінно йти до поставленої мети. Однак при цьому на ринку залишаться і більш дрібні гравці. Раніше вважалось, що в конкурентній боротьбі перемагають великі, а не маленькі. Наразі ця концепція не на стільки очевидна. Іноді великі компанії беруть верх над маленькими, а іноді – швидкі над повільними. Приклади цього є на різних ринках та галузях, а управління ТПВ – не виняток.
Innovations: Яка стратегія розвитку ГрінКо? Які перешкоди на шляху до мрії?
Микола Ткаченко: Головна мета, що стоїть перед нами, це – забезпечення комплексного управління ТПВ на всіх підприємствах холдингу. Наразі ГрінКо-Київ є лідером серед інших міст, однак і ми зробили не все можливе для досягнення цілей. Поки що немає комплексного управління, а питання утилізації не вирішено відповідним чином. Ми прагнемо, щоб усі підприємства холдингу забезпечували збір, транспортування, сортування, повторне використання компонентів в промисловості та утилізацію за принципом нанесення найменшої шкоди навколишньому природному середовищу. ГрінКо прагне бути лідером на ринку управління ТПВ.
Перешкоди на шляху завжди існували і очікують нас на будь-якому етапі розвитку. Серед основних перешкод: суспільна свідомість, популізм політиків та брак фінансових ресурсів.
Грінко-Київ, як лідер по роздільному збору у столиці, отримує компенсацію по кредитам від Київської Державної Адміністрації. Однак у 2009 році цю компенсацію ми не отримували, тому сплачували повну проценту ставку. Ми б хотіли, щоб на державному рівні більше вивчався міжнародний досвід підтримки не прямих фінансових дотацій, а підтримки у впровадженні інноваційних технологій.
Мрія ГрінКо: зробити Україну чистою!
Пол Коулмент, американський експерт з управління ТПВ, писав: «Сміття – це не речовина, а мистецтво змішувати разом різні корисні речі та знаходити їм місце на сміттєзвалищі». Я пропоную піти іншим шляхом – змішувати корисні речі та знаходити їм місце в нашому житті, а не на сміттєзвалищі.
Розмову вела Анна Глива