Мити ПАРом чи водою?

На сьогодні в Україні немає основних критеріїв щодо вибору миючого засобу. Кожна людина намагається обрати для себе найбезпечнішу продукцію, але недоступність потрібної інформації, застарілі вимоги чинного законодавства, постійні нав’язування рекламою та ринком, стають перешкодою для цього.  Тому екологічна крамниця “Еколюб” вирішила провести власне дослідження та надати інформацію стосовно основної складової всіх миючих засобів – поверхнево-активних речовин (далі ПАР).

Що ж це таке? ПАР – це органічні речовини, які можуть змінювати поверхневий натяг рідини. Наприклад: ми можемо наповнити склянку вище країв звичайною водою, але це неможливо, якщо в воді розчинене мило. Мило і виступає ПАРом, який змінив поверхневий натяг води.

Так, завдяки ПАР, видаляються молекули бруду з поверхні та переносяться в миючий розчин.

За класифікацією існує чотири основних класи ПАР, кожен з яких у воді розпадається і утворює:

• негативно заряджені іони «-»;
• позитивно заряджені іони «+»;
• негативно «-» або позитивно «+» заряджені іони в залежності від рН середовища;
• не утворюють іонів взагалі.

* Амфотерні ПАР, в залежності від рН середовища, можуть проявляти катіонні (у кислому середовищі рН<7) або аніонні (у лужному середовищі рН>7) властивості, відповідно, в опис нижче, включати цей клас ПАР – немає необхідності.

За дослідженнями Інституту екогігієни та токсикології ім. Медведя виявлено, що за ступенем збільшення токсичності ПАР можна розподілити в наступному порядку:

Відповідно, при надходженні до організму, через ротову порожнину, шкіру, дихальні шляхи, найбільшу токсичну дію мають катіонні ПАР, найменшу – неіоногенні, аніонні ПАР займають проміжне становище.

Яким чином ПАР потрапляють в наш організм можна побачити з наступної схеми:

Важливими показниками рівнів безпечності ПАР в побуті виявлено здатність до поглинання тканинами, змивання з посуду та викликання алергічних реакцій.

Так, аніонні та катіонні ПАР, у порівнянні з неіоногенними, більше поглинаються тканинами, але додавання неіоногенних ПАР у засіб зменшує поглинання аніонних ПАР тканинами в 2-3 рази.

Порівняльне вивчення змивання ПАР показало, що основна їх маса видаляється зі стінок посуду після першого ополіскування, але аніонні й катіонні ПАР змиваються гірше, ніж неіоногенні ПАР.

Що стосується здатності до викликання алергічних реакцій, то виявлена залежність виникнення можливих алергічних реакцій від збільшення відсотку концентрацій ПАР.

З графічного зображення можна побачити, що порогові відсотки концентрацій, які здатні викликати алергічні реакції, складають для:

• катіонних ПАР – 2%;
• аніонних ПАР – 5%;
• неіоногенних ПАР – більше 10 %.

Широке використання засобівна основі ПАР призводить до постійної дії ПАР на організм людини, що може призвести до порушення обмінних процесів в організмі.

Органи, які найбільше піддаються дії ПАР:

А зараз, про дію, яка може нагадати про себе з часом, тобто щодо впливу поверхнево-активних речовин на стан довкілля.

Більшість ПАР мають надзвичайно широкий діапазон негативного впливу навколишнє середовище. Молекули ПАР мають здатність накопичуються на різних поверхнях, поширюютьсятечією і вітром на значні відстані, потрапляють у воду, в рослини, фрукти, овочі, ягоди, а потім і в наші організми.

Токсичність ПАР у значній мірі зменшується за рахунок їх здатності до біодеградації (до діоксиду вуглецю і води).

Враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що людина та навколишнє середовище постійно піддаються дії ПАР. Найбезпечнішими з усіх класів ПАР – неіоногенні. Вони менш токсичні, і більш того, зменшують ступінь залишку інших ПАР  на тканинах, шкірі та інших поверхнях.

Потрібно знати, що виробник на продукції повинен вказувати відсоткове відношення усіх класів ПАР. Наприклад, чим більший відсоток аніонних чи катіонних ПАВ, тим більша їх концентрація в засобі, і відповідно більша токсична та накопичувальна дія, які в якісь мірі можуть бути нейтралізовані, включенням до складу неіоногенних ПАР.

Цікаві факти:

1) мило на основі ПАР існує вже майже 4000 років і залишається найбільш поширеним у світі ПАР;

2) світове виробництво ПАР становить 2-3 кг на душу населення в рік;

3) ПАР знижують надходження кисню з повітря у воду (на 15-20%).

Матеріал підготовлено екологічною крамницею “Еколюб”, яка пропонує продукцію, що не шкодить здоров’ю та навколишньому середовищу,  не тестується на тваринах та не містить шкідливих концентрацій ПАР, фосфатів, парабенів, небезпечних сполук алюмінію та інших шкідливий речовин. Напркилад, універсальна рідина для миття “Ода кухня”, пральний порошок “Дакос” для білих речей чи очищувальний засіб для туалету SODASAN.

Список використаної літератури:

1)       Бобыльова О.А., Герасимова В.Г. , Сноз С.В. ,  Шилина В.Ф. , Вопросы безопасности для здоровья человека товаров бытовой химии при проведении государственной санитарно-эпидемиологической экспертизы. – Киев: Сучасні проблеми токсикології.-2004.-№4.

2)       Волощенко О.И., Мудрый И.В., Голенкова Л.Г. Гигиеническая значимость детергентов в современном жилище // Гигиена и санитария. —1986. —N 1. —С. 9–12.

3)       Волощенко О.И., Мудрый И.В. Гигиеническое значение поверхностно-активных веществ. —К.: Здоров’я, 1991. —176 с.

4)       Волощенко О. И., Медяник И. А. Гигиена и токсикология бытовых химических веществ.— Киев: Здоров’я, 1983. — 144 с.

5)       Мудрий І.В. ,  Чміль В.Д. ,  Токсикологічне дослідження синтетичних миючих засобів на основі поверхнево-актичних речовин. – Київ: Современные проблемы токсикологии.-2000.-№ 4