Від Києва до Брюсселя: якщо «лісом» – то років 50!

За нинішніх темпів та ставлення держави до лісових проблем українське лісове законодавство найближчим часом не зможе достатньо наблизитись до лісового acquis (пакет законів та підзаконних актів тощо) Європейського Союзу.

Такий висновок, на думку голови ЕкоПраво-Київ Бориса Васильківського, напрошується після знайомства із дослідженням Світового банку «Порівняльний аналіз лісового законодавства України та пов’язаних з ним правових актів на відповідність до законодавчої бази Європейського Союзу з питань сталого управління лісами», яке нещодавно представив групі спеціалістів консультант Світового банку Віталій Сторожук. Дослідження виконано у рамках Програми ENPI-FLEG (Правозастосування та управління у лісовому секторі), яка фінансуєтся ЄС і виконується такими потужними міжнародними організаціями як Світовий банк, Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи.

Ось кілька фактів з дослідження:

1. Лісове господарство України – це єдиний сектор національної економіки, в якому відбувається поглинання парникових газів. Абсолютні щорічні обсяги поглинання парникових газів у лісовому господарстві співрозмірні з національними обсягами викидів внаслідок сільськогосподарської діяльності. В Україні однак не здійснюється жодного проєкту спільного впровадження з лісорозведення, а підготовлений за сприяння Світового Банку проєкт зі створення захисних лісових насаджень на забруднених радіонуклідами землях в умовах Полісся не був реалізований через відсутність на той момент законодавчо-нормативної бази щодо реалізації проєктів СВ та недосконалість державного механізму встановлення ціни вуглецевих одиниць.

2. Підготовка державної програми «Ліси України» на 2010-2015 роки не дотримувалася формального підходу Міністерських Конференцій із Захисту Лісів в Європі до підготовки національних лісових програм. Некритичне ставлення до питання участі зацікавлених сторін та міжсекторального обговорення визначило умовність окремих показників програми. Наприклад, такий ключовий пріоритет як «підвищення лісистості», що з 2000-го року переглядався вчетверте, передбачає заліснення протягом 2010-2015 років 430 тис. га земель, а для досягнення «оптимальної» лісистості – 2175 тис. га. Проте територіальними органами Держкомзему виявлено лише 308 тис. га деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення та 140 тис. га земель, що знаходяться під ярами, балками та іншими землями, що також можуть бути заліснені. Втім, справа навіть не у цифрах. Головне питання полягає в передачі цих земель під залісення, зважаючи на складний, тривалий та витратний механізм передачі земель.

3. На першому місці в Лісовому Плані ЄС стоїть дослідження конкурентноздатності лісового сектору ЄС. В Україні ж питання проведення центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства спільно з центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики дослідження стану та перспектив економічного розвитку лісового сектору досі не ставилося.

4. Центральною складовою політики ЄС щодо охорони природи та збереження біорізноманіття є Natura-2000. Це мережа охоронних ділянок, закладена згідно Директиви «Habitats» 1992 року. Мета мережі полягає в забезпеченні довгострокового збереження видів та ландшафтів в ЄС, які є найбільш цінними та/або перебувають під загрозою зникнення або руйнування. Natura-2000 не є системою строгих природних заповідників, де заборонена вся діяльність, на переважній більшості територій ведеться господарство. Сьогодні мережа повністю сформована і охоплює площу, більшу за територію Німеччини, та складає 17,6% території ЄС (2009 р.). Європейська Комісія надає інформацію про повний список та карту ділянок Natura-2000. В Україні немає ділянок мережі Natura-2000. В даний час пілотні проєкти щодо вивчення та закладки ділянок Natura-2000 проводяться лише в Карпатському регіоні.

5. Регуляція з Розвитку Сільських Територій є головним інструментом впровадження Лісової Стратегії ЄС. Лісовий План Дій ЄС визначає специфічні заходи, що можуть бути підтримані цією Регуляцією. Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», проєкт Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року не включають цілі та завдання ведення лісового господарства до пріоритетів комплексного розвитку сільських територій.

Що ж на думку Віталія Сторожука треба зробити для інтеграції шляхів розвитку лісового сектору України та ЄС?

Найперше – розпочати розробку документу «Лісова політика України», в рамках процесу з підготовки якого провести:

• дослідження конкурентноздатності лісового сектору економіки;
• вивчення можливості створення національної чи регіональних лісових компаній;
• аналіз та підготовку прогнозу ринку лісоматеріалів в Україні;
• аналіз стану та перспектив розвитку ринку недеревної продукції;
• визначення першочергових заходів з адаптації лісів до змін клімату.

По-друге, з внесенням необхідних змін до законів чи підготовкою нових нормативних актів: провести національну інвентаризацію лісів з метою удосконалення системи державного обліку лісів; цінних природних ділянок – за аналогією з програмою Natura 2000; полезахисних смуг – з метою включення до державної програми „Ліси України” заходів із розвитку державної системи лісомеліорації.

По-третє, загальне спрямування розвитку лісової політики та лісового законодавства ЄС вимагає внесення необхідних змін до проєкту державної Програми розвитку сільських територій щодо включення в неї заходів із забезпечення сталого лісового менеджменту.

З повним текстом дослідження В. Сторожука можна ознайомитись тут.

Прес-служба ЕкоПраво-Київ