«Кліматичні» законопроєкти мають багато прогалин

Нещодавно на розгляд Верховної Ради України внесли проєкти закону «Про регулювання та управління викидами та абсорбцією поглиначами парникових газів», та проєкт Закону України «Про регулювання у сфері енергозбереження». Проєкти цих Законів мали б стимулювати Україну до зменшення викидів парникових газів, однак, численні неточності та прогалини, на думку юристів організації МБО «Екологія-Право-Людина», викликають застереження.

«Це звичайно позитивно, що в Україні працюють в цьому напрямку і намагаються приймати Закони, які б на державному рівні стимулювали до зменшення негативного впливу від людської діяльності на клімат. Адже, далеко не всі держави мають такі Закони. Однак, до законопроєктів є чимало зауваженнь» – сказала провідний юрисконсульт МБО «Екологія-Право-Людина», Мар’яна Булгакова.

Зокрема, за словами пані Булгакової, в законопроєкті законодавець хоче встановити цілі зі зниження парникових газів для України на рівні мінус 20% від рівня 1990 року. «Попередньо цю ціль називали у ході міжнародних переговорів з питань зміни клімату. Громадськість критикувала цю позицію, оскільки фактично вона означає значне збільшення викидів, адже, сьогодні ми викидаємо близко 50% порівняно з 1990 роком”, – каже провідний юрисконсульт МБО «Екологія-Право-Людина». – Україна сьогодні є однією з найбільш енергозатратних країн у світі. Якщо закласти на законодавчому рівні фактичну можливість збільшення викидів парникових газів, то ніщо не стимулюватиме в подальшому до зменшення викидів цих речовин».

Обурює екологів і те, що акценти законопроєктів зміщені не на зменшення викидів парникових газів, а на міжнародній торгівлі квотами та проєктах спільного впровадження. «Виходячи з проєктів Законів, держава не робитиме нічого самотужки для того, щоб мінімалізувати вплив на клімат. В Україні фактично чекатимуть, що прийде інвестор та заплатить нам гроші і лише тоді ми, можливо, щось зробимо, – каже Мар’яна Булгакова. – І знову ж таки не закладено механізму, яким чином будуть контролювати, щоби ці кошти були використані за цільовим призначенням, існують зауваження до критеріїв відбору проєктів, не відомо куди будуть направлені кошти з продажу квот на викиди парникових газів, не достатньо ефективною та врегульованою є система контролю за реалізацією цих проєктів. Тож, не виключено, що виникне спокуса використати кошти з продажу квот не цільово, як це вже трапилося з японськими грошима, коли кошти були використаними не на екологічні цілі і потім повинні були бути повернутими на цільові рахунки».

В законопроєктах також передбачається, що викиди парникових газів для підприємств мають лімітуватись – тобто підприємствам видаватимуть дозволи на викиди певної кількості парникових газів протягом певного періоду. Втім, не врегульовано питання методик розрахунку, яким чином будуть розподіляти квоти по різних галузях економіки, як визначатимуть ліміти для окремих підприємств, і для цього повинні прийматися нові нормативно-правові акти.

Насторожує громадськість і плутанина з визначенням термінів у законопроєктах. «Непоодинокі випадки, коли законотворці дають визначення терміну, таке, яке відрізняється від того визначення, яке йому дали на міжнародному рівні. Це призведе до додаткової плутанини. Адже, визначення має бути ідентичним, або його не потрібно давати, взагалі» – наголошує юрист.

«Ми вже подали свої коментарі до законопроєктів і в Національне агентство екологічних інвестицій України, і у профільні комітети ВРУ. Сподіваємося, думку громадськості врахують, існуючі недоліки будуть уснуті, і закони приймуть такими, які б справді могли позитивно вплинути на ситуацію з викидами парникових газів в Україні» – підсумувала Мар’яна Булгакова.