21 лютого 2017р. Україна оприлюднила 2-й Національний Звіт Ініціативи прозорості видобувних галузей за 2014-2015 роки . Звіт охоплює сектори добування нафти, газу та вугілля, руд заліза, титану й марганцю, а також транспортування нафти і газу. Звірка була проведена щодо 9 основних видів платежів від 97 великих компаній. Повну інформацію для підготовки Звіту надали 50 із них. Частка сумарних надходжень від видобувних галузей, що були фактично звірені у цьому Звіті, складає 81,5% в 2014р. та 82,8% в 2015р. Уся інформація подана у вигляді відкритих даних.
На сьогоднішній день Ініціатива прозорості впроваджується у 51 країні світу. З практичної точки її доцільно використовувати для розбудови довіри й плідної співпраці органів влади, компаній та громад, як ключ до збільшення інвестицій, інструмент для аналізу і вироблення кращих політик у сфері надрокористування. Слід зауважити, що одним з ключових питань, які піднімаються на міжнародному рівні, є розкриття більш детальної екологічної складової видобутку корисних копалин. Саме тому ми розглянули подану інформацію через призму екологічної відповідальності.
У 2014р., за даними Державної фіскальної служби, звірено екологічного податку на суму 613,3 млн грн., а у 2015р. – 462 млн грн., або відповідно 1,4% і 0,6% від сумарних підтверджених надходжень від добувної галузі. Більше 2/3 цих сум сплачено залізорудним сектором.
Екологічний податок має чітке цільове призначення, проте в Україні він не відповідає принципу «забруднювач платить». Такий висновок можна зробити, зважаючи, зокрема, на вплив видобувної галузі на довкілля та незначні суми надходжень екологічного податку, що сплачуються, однак не покривають потреб регіонів щодо вирішення екологічних проблем. Тому в подальших звітах було б доцільно розкривати обсяги капітальних інвестицій у видобувну галузь, принаймні, у розрізі впровадження сучасних екологічних стандартів.
З огляду на процес децентралізації цікавим є розподіл податкових надходжень від видобувної галузі за регіонами. За оцінкою Незалежного Адміністратора, найбільший вклад забезпечують три області – Дніпропетровська, Полтавська та Харківська: у 2014р. на них припадало 59,6%, а у 2015р. – 76,3% від усіх надходжень.
Розкриваючи платежі компаній, Звіт не відображає як держава розпоряджається коштами, отриманими при добуванні природних ресурсів. З наступного року до місцевих бюджетів додатково надходитимуть 5% від рентної плати за вуглеводні. На ці надходження вже очікують громади регіонів, де здійснюється видобуток. Такі кошти, вочевидь, повинні спрямовуватися на задоволення потреб місцевих громад – соціально-економічний розвиток регіонів та ліквідацію/компенсацію негативного впливу на довкілля. Зважаючи на відсутність цільового призначення рентної плати, спрямування частини цих надходжень на вирішення екологічних проблем – добра воля органів місцевого самоврядування. Тому вже сьогодні необхідно розробити чіткий та прозорий механізм визначення пріоритетів, для використання цих фінансових ресурсів та подальшого звітування за освоєння їх регіонами.
Матеріал підготовлено експертами ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля” в рамках періодичного інформаційно-аналітичного огляду “Екологічна політика та право” та рубрики “Екологічні акценти”, в якій публікуються коментарі про актуальні питання екологічної політики та права України.
Підписатися на розсилку інформаційно-аналітичного огляду “Екологічна політика та право” можна за посиланням.