Андрій Конеченков: Наша мета – розвивати в Україні сучасну вітроенергетику

– В західних країнах виникла дискусія з приводу впливу вітропарків на флору та фауну – птахи та звірі погано переносять сусідство з вітряками. Чи може це стати екологічним ризиком для розвитку вітроенергетики?

[adsense size=’2′]

– Відповідно до даних Австралійського міністерства охорони здоров’я і Всесвітньої організації охорони здоров’я,  яка протягом 10 років досліджувала це питання, на сьогодні, не виявлено жодного фактору, який би впливав на здоров’я людини чи на флору та фауну. Від ударів в автотранспорт чи хмарочоси гине набагато більше птахів, ніж від діючої вітроелектростанції. По-перше, вітротурбіни є досить високими. Наприклад, центр ротора знаходиться на висотів 80-100 метрів від землі, а ті птахи, які могли б потрапляти туди, літають на більш низьких висотах. По-друге, візміть наш український вітроринок та наші вітроелектростанції: 100-кіловатні машини знаходяться на висоті 17-36 метрів. Фактично, вони могли б збивати птахів, але у нас не зареєстровано жодного випадку їх гибелі. А що стосується флори, то на рослини ніякого впливу немає.

– За деякими даними, в Україні немає сучасного вітрового атласу із вказаними швидкістю та силою вітру, частоти поривів в окремих місцевостях, потенційно придатних для реалізації проєктів вітропарків. На створення такого атласу необхідно 300-400 тисяч Євро. Невже так важко знайти такі гроші?

– У нас, насправді, є умовний вітроенергетичний атлас, який розробляла Національна академія наук. Основні дані, взяті із даних метеостанцій, зібрані на висоті 10 метрів. На базі цих даних і був сформований нинішній вітровий атлас. Він також сьогодні допомагає визначати найбільш перспективні ділянки для розвитку вітроенергетики, так би мовити, отримати загальну інформацію. З іншого боку, будь-який проєкт вимагає встановлення щогли висотою 80-100 метрів для проведення протягом року вивчення вітропотенціалу на ділянці, де заплановано будівництво вітроелектростанції. Навіщо це треба? По-перше, для того, аби правильно підібрати клас вітротурбіни. По-друге, зробити правильний розрахунок виробництва електроенергії. Адже, чим точніше ви прорахуєте вітротурбіну, тим перспективніше та ефективніше вона буде працювати. Дані про пориви вітру, як правило, беруться з метеостанцій. Цього достатньо, аби визначити, якими були пориви вітру протягом 20 останніх років на тій чи іншій ділянці. Це не така складна процедура, оскільки головне – визначити, де можна будувати вітроелектростанцію, а де ні. Наприклад, навіщо нам робити вітроатлас міста Києва чи територій, які використовуються як сільськогосподарські угіддя? Адже на використання їх для якого-небудь будівництва у нас існує мораторій. Необхідна чітка державна програма вітроенергетики із вказівкою перспективних ділянок.