Олександр Юденко, ПАТ "Квазар"
Виробництво 20% альтернативної енергії до 2020 року – одна з вимог до країн-претендентів на вступ до ЄС – на даний час для України є складним для виконання планом. Однак, 15% – на думку директора департаменту «СоларА/А» ПАТ «Квазар», Олександра Юденка, цілком досяжна мета за умови ефективного використання потенціалу країни в сфері розвитку біоенергетики, вітрової енергетики, малої гідроенергетики і фотовольтаїки.
«Сьогодні Україна є 12 за розміром та потенціалом ринком фотовольтаїки в світі. В нашій країні хороший щорічний рівень інсоляції, високий науково-технологічний потенціал, а також існує можливість виробляти близько 1% світового обсягу монокристалічного кремнію для фотовольтаїчної продукції. За найбільш консервативними оцінками аналітиків, до 2015 року ми можемо інсталювати системи загальною потужністю 350-400 МВт. Наш прогноз більш оптимістичний – ми вважаємо, що Україна може досягнути близько 1 ГВт встановленої потужності фотовольтаїчних систем до 2020 року, враховуючи наведені вище переваги та зацікавленість інвесторів. Однак, ефективному використанню сонячної енергії в нашій країні заважає відсутність державних програм по “зеленому тарифу” та низька вартість електроенергії”, – відзначає пан Юденко.
За словами експерта, “зелені тарифи” для сонячної енергії в Україні є дуже привабливими. Вони складають 0,42-0,46 Євро/кВт-год й перевищують, наприклад, німецькі в 1,5 рази. Разом з тим, процедура отримання та використання такого тарифу на сьогоднішній день є дуже туманною. До того ж, відсутня державна підтримка даної галузі на належному рівні, незважаючи на багаточисельні обговорення цієї теми в ЗМІ.
«Внесок сонячної енергетики в загальне виробництво електроенергії у нас дійсно поки що нікчемно малий. Але в силу зниження “зелених тарифів” в країнах Європи виробники фотовольтаїчних продуктів активно шукають нові ринки. Одним з таких ринків може і має стати Україна. Нашій державі необхідно кувати залізо, пока воно гаряче», – резюмує експерт ПАТ «Квазар».
При этом, по словам эксперта, «зеленые» тарифы для солнечной энергетики в нашей стране очень хорошие. Они составляют 0,42-0,46 евро/кВт-ч и превышают, к примеру, немецкие в 1,5 раза. Но процедура получения и использования такого тарифа сегодня очень туманна. Плюс ко всему – нет государственной поддержки этой отрасли на надлежащем уровне, несмотря на многочисленные обсуждения этой темы в СМИ.
При правильном подходе схема «зеленых» тарифов не предполагает затрат со стороны государства утверждает Александр Юденко. Если учесть, что общее потребление электроэнергии в Украине составляет порядка 200 миллиардов кВт-ч в год, простой расчет показывает, что подъем тарифа на электроэнергию всего на 1 копейку за каждый кВт-ч потребленной электроэнергии обеспечивает полную компенсацию законодательно установленных «зеленых» тарифов для фотовольтаических систем с пиковой мощностью 500 МВт. В то же время 500 МВт мощности установленных фотовольтаических систем даже для Франции, которая входит в пятерку самых «горячих» рынков Европы, – это годовой объем спроса.
«Вклад солнечной энергии в общее производство электричества у нас действительно пока ничтожно мал. Но в силу понижения «зеленых» тарифов в странах Европы производители фотовольтаических продуктов активно ищут новые рынки. Одним из таких рынков может – и должна – стать Украина. Нашему государству необходимо ковать железо, пока оно горячо», – резюмирует эксперт ПАО «Квазар».
Запрошуємо долучитися до опитування! Ми хочемо глибше вивчити роль зелених насаджень в післявоєнному…
У жовтні 2023 року у Вашингтоні відбувся Другий Всесвітній Лісовий форум. Понад 1200 учасників форуму…
В процесі оновлення
Чому громадам потрібно адаптуватися до зміни клімату та як це зробити? Яка роль водно-болотних угідь…