Notice: Undefined variable: page_title in /var/www/vhosts/ecoclubua.com/ecoclubua.com/public/wp-content/themes/ecoclubua/single.php on line 11

Коментар народного депутата України Івана Зайця з сайту Української Народної Партії.

Вето Президента В.Януковича на Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» є технологією гри в “доброго царя”. Це – не вето. Це – гра у вето.

Іван Заєць
Іван Заєць

Президент пропонує поправки лише до кількох статей, які кричуще суперечать Конституції України або категорично не сприймаються громадськістю. Однак поправки Президента не зачіпають самої ідеології Закону, неприйнятної в багатьох моментах з огляду на вже існуючі в демократичних державах управлінські моделі, український досвід містобудування та права громадян. Пропозиції Президента суттєво не покращують новий Закон. Руйнівний потенціал цього Закону не зменшиться навіть після їх прийняття.

Президент зробив вигляд, що дослухався до думки громадськості, яка, на відміну від урядовців та парламенту, на перше місце ставить національні інтереси, інтереси місцевих громад та громадян, а не інтереси соціально безвідповідального олігархічного бізнесу. Після цинічного ухвалення Закону парламентом відбулися неодноразові пікетування Адміністрації Президента обуреними громадянами з вимогою заветувати його в цілому. Аналогічні письмові звернення направили до Президента представники десятків, якщо не сотень, громадських об’єднань, вчені НАН України. Проігнорувати повністю вимоги громадськості Президент не наважився, але, по-суті, відмовився піти супротив тих, хто лобіював цей Закон.

У вступній частині своїх зауважень Президент справедливо зазначає, що “зміна існуючого порядку регулювання у цій сфері (містобудівній діяльності – І.З.) має здійснюватись виважено та збалансовано, ураховуючи інтереси як забудовників, так і громадян, територіальних громад та держави…”. Президент визнає, що “Закон … у запропонованій редакції не вирішує зазначених завдань, зокрема, щодо збалансованості інтересів суб’єктів містобудування, а в окремих випадках прямо порушує гарантовані Конституцією України права громадян, місцевого самоврядування”. Президент вимушений був визнати, що Закон суттєво погіршує державне регулювання містобудівної діяльності, а також нехтує цілою низкою конституційних прав громадян та інтересами суспільства.

Законом знищено цілу низку важливих владних та громадських інститутів, зокрема, інститути екологічної, археологічної та інших експертиз, інститут громадських слухань, а інститут контролю за будівництвом державно-архітектурною інспекцією перетворюється на фікцію. Але ж інститути експертиз та громадських слухань, як і контролю, формувалися роками. І на практиці вони виявили свою високу ефективність, особливо громадські слухання, які фактично перетворилися в інститут об’єктивної комплексної експертизи будівельних проєктів.

Можна констатувати, що Президент не взяв ним же встановленої у вступній частині пропозицій планки вимог до нового Закону. Проілюструємо це конкретними прикладами.

Перше. Президент України пропонує нову редакцію статті 21, яка регламентує громадське обговорення. Просте зіставлення предмету громадського обговорення, викладеного в пропозиціях Президента, з предметом громадського обговорення, визначеного в поки що діючому Законі України «Про планування і забудову територій», показує, що Президент В.Янукович далеко не відійшов від того руйнівного задуму, який міститься в новому Законі «Про регулювання містобудівної діяльності». Навіть після прийняття пропозицій Президента України вже не будуть проводитися громадські слухання щодо окремих об’єктів містобудування, на рівні яких саме й виникають конкретні проблеми для громадян і які породжують найбільшу зацікавленість громадськості та напругу в суспільстві.

Тривала історія «містобудівних війн» довела, що лише під час громадських слухань конкретних будівельних проєктів виявлялися грубі порушення чинного законодавства, які допустили архітектори разом із державними погоджувальними органами. Так, якраз на громадських слуханнях в 2007 році було викрито і зафіксовано у протоколі недопустимі порушення державних будівельних норм допущені під час проєктування торгово-офісного центру на вулиці Б. Хмельницького, 7 у Києві над станцією метро «Театральна». Тепер про це скандальне будівництво знає вся Україна. Громадські слухання зупинили руйнацію історичної садиби із чотирьох будинків-пам’яток на вулиці Пушкінській, 35-37 у місті Києві та не допустили будівництва елітної багатоповерхівки з підземним паркінгом і басейнами на даху на перетині Пейзажної алеї та Десятинного провулка в самому серці заповідника «Стародавній Київ». Таких прикладів можна навести багато.

Якщо владні погоджувальні органи забудовник міг офіційно купити і отримати бажане погодження, то громадські слухання йому залишалося тільки сфальшувати. Так, не отримавши згоди мешканців на спорудження висотної будівлі по вулиці О.Гончара, 17-23 у буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО, забудовник в 2008 році організував такі громадські слухання, де не були присутні мешканці житлових будинків, прилеглих до ділянки будівництва. В результаті Україна отримала міжнародний скандал, який ледве не закінчився включенням Святої Софії до «чорного списку» ЮНЕСКО. Деколи органи МВС навіть порушували кримінальні справи по фактах фальшування громадських слухань (наприклад, у місті Києві на вул. Лук’янівській 77, де у внутрішньо будинковому просторі забудовник намагався на місці дитячого майданчика звести висотку).

Так вже склалося в нашій країні, що тільки громадські слухання, проведені щодо конкретних об’єктів містобудування, стали дієвим інструментом збереження природного довкілля та історичного ландшафту древніх міст, а також перешкодою для вакханалії забудовників. Допущену фатальну помилку мав би виправити Президент, відновивши в Законі інститут громадських слухань в повному обсязі.

Пропозиція ж Президента зводиться до того, що предметом громадських слухань (обговорення) мають бути лише генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Ця пропозиція ще була б прийнятною, якби ці плани були в усіх населених пунктах. Однак, якщо міста ще мають генеральні плани, то планів зонування та детальних планів території немає навіть в м. Києві. В таких умовах Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» і в редакції Президента України робить, по-суті, інститут громадського обговорення фіктивним, мертвим.

Цей висновок підтверджується також і аналізом пропозицій Президента в частині правового регулювання таких важливих питань, як порядок проведення громадського обговорення, перелік осіб-учасників громадського обговорення, зміст та обсяг прав фізичних осіб, механізми забезпечення гарантованих Конституцією прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст.50 Конституції України), наслідки непроведення таких слухань. Зокрема, як в Законі «Про регулювання містобудівної діяльності», так і в пропозиціях Президента, визначення порядку проведення громадських слухань виводиться з законодавчого рівня та віддається на розсуд Кабінету Міністрів України. А це суттєво понижує рівень захищеності прав громадян.

Крім того, якщо нині, відповідно до діючого законодавства, мають враховуватись інтереси громадян, які проживають не тільки на території, до якої розробляється проєктна містобудівна документація, але й на суміжній, то за пропозиціями Президента «суміжників» вже не існує.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *