Інтерв`ю Голови НАЕР Миколи Пашкевича газеті “Урядовий курєр”.
Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів розробило “Державну цільову економічну програму енергоефективності на 2010-2015 роки”. Про те, яку мету вона переслідує, що очікуємо від її реалізації, що вже зроблено на виконання програми та з якими проблемами зіткнулося агентство, – розмова оглядача “УК” з головою НАЕР Миколою Пашкевичем.
– Передусім, Миколо Олександровичу, що передбачено цим документом на найближчі роки?
– Серед головних завдань – створення умов для наближення енергомісткості валового внутрішнього продукту України до рівня розвинутих країн і стандартів ЄС, а також підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і посилення конкурентоспроможності національної економіки. Маємо скоротити рівень енергомісткості ВВП упродовж дії програми на 20% порівняно з 2008 р. – щорічно на 3,3%. Передбачається оптимізація структури енергетичного балансу країни завдяки скороченню в ньому частки імпортованих викопних органічних видів енергоресурсів та заміщення їх іншими видами, зокрема вторинними та отриманими з альтернативних джерел енергії. Чого очікуємо від реалізації програми? Назву лише дві красномовні цифри. Це зменшення на 15-20% шкідливих викидів у навколишнє природне середовище та на 50% втрат теплової енергії в житлових будинках і будівлях бюджетних установ за рахунок проведення їх санації.
– На яких джерелах відновлюваної енергії буде зроблено акцент?
– Інвесторів нині цікавлять вітроенергетика, а також сонячна енергетика, адже за останні кілька років собівартість виробництва електроенергії на сонячних станціях зменшилася втричі. В деяких країнах ціна виробництва електроенергії з сонячного випромінювання з урахуванням первинних витрат наближається до ціни енергії, видобутої з традиційних джерел. У розвиток обладнання для видобутку енергії з відновлювальних джерел сьогодні спрямовуються великі кошти. Наприклад, цього року США виділили майже 2 млрд на розвиток сонячної енергетики з федерального бюджету. Щодо України, то нинішнього року передбачено спрямувати 250 млн грн на реконструкцію електромереж для прийому енергії з малих джерел, а, отже, до надходжень інвестицій у сонячну та вітрову енергетику в тих місцях, де є найбільший потенціал.
– Які напрями енергоефективності найбільше потребують фінансування?
– Це, насамперед, використання відновлюваних джерел енергії для вироблення електроенергії. У зв’язку з прийняттям закону, що стосується “зеленого тарифу“, очікуємо найбільше інвестицій саме в цю галузь. Ми вивчили можливості нашої енергосистеми, порадилися зі спеціалістами Мінпаливенерго, Укренерго і дійшли висновку, що можемо бути не готові до прийняття інвестицій у галузь. Чому? Тому що нашу енергосистему будували з розрахунку на потужні одиничні джерела енергії – великі електростанції. Ця система була зав’язана на великих споживачах і не розрахована приймати електроенергію від малих джерел, якими є електростанції, що працюють на відновлюваних джерелах. Тому ми прийняли рішення сконцентрувати свою роботу в тих місцях, де працюють інвестори.
– Часто складається така ситуація, що перепоною для будівництва об’єктів відновлюваної енергетики стають питання землекористування. Наскільки проблема суттєва?
– Не думаю, що хтось з реальних інвесторів міг отримати відмову.
– Йдеться не про відмову. Сама процедура землевідведення наразі досить складна…
– Звичайно, недоліки є, але вони будуть швидко усунуті. В липні Верховна Рада прийняла закон, згідно з яким інвестування в енергетику дає змогу знизити ставки оренди землі на 70 %. Це один із шляхів надання преференцій інвесторам, щоб послабити гостроту проблем, пов’язаних із земельними питаннями.
– Нині відновлювальні джерела енергії складають менше 1% у загальному енергобалансі країни. Згідно з Державною цільовою економічною програмою з енергоефективності, у 2015 році планується довести цей показник до 5%. Наскільки реальні такі плани?
– Разом з роботою над програмою енергоефективності ми досліджували нашу енергетичну стратегію до 2030 р. і дійшли висновку, що в ній приділено надто мало уваги відновлюваним джерелам енергії. Згідно з нею передбачалося отримувати з відновлюваних джерел лише 2% електроенергії, тоді як вимоги Євросоюзу становлять від 20 до 50%. Вітчизняний потенціал відновлюваних джерел енергії, визначений природними умовами, вдвічі перевищує нашу потребу в електроенергії. До того ж, світові тенденції розвитку технологій дають змогу говорити про те, що до 2030 р. витрати на виробництво енергії з відновлюваних джерел будуть значно нижчими, ніж на виробництво з традиційних енергоносіїв. Тобто, якщо ми тепер вкладемо гроші, аби зробити преференції для інвесторів, то до 2030 р. отримаємо дешеві джерела енергії.
– Але першочергове завдання державної політики у сфері енергетики – знизити енергоємність ВВП?
– Якщо узагальнити, то наше головне завдання – розвиток енергоефективності. Ми розділили його на два рівні. Перший – це макрорівень, тобто те, що можна зробити на рівні держави. Другий – це те, що можна зробити на рівні промисловості, підприємств, ЖКГ, побутового сектору. Якщо хочемо розвивати відновлювані джерела енергії, то це передусім завдання держави щодо перебудови енергосистеми і переведення її у стан здатності приймати енергію з відновлюваних джерел.
– Чому слід негайно перебудовувати вітчизняну енергосистему?
– Потрібна спеціальна структура енергомережі та генеруючих потужностей. Нині наші генеруючі потужності мають здатність “згладжувати” піки енергоспоживання для того, щоб воно було збалансованим. Електроенергія – це єдиний товар, який має вироблятися в обсязі, в якому він споживається на даний момент. Якщо ми в існуючу мережу включимо, наприклад, 10% енергії відновлюваних джерел, що працюють нестабільно (тобто залежно від наявності вітру та сонця), то не зможемо збалансувати систему. Потрібні певні заходи, аби мати таку можливість, щоб інвестори були впевнені: їхня електроенергія не пропаде і буде куплена. Образно кажучи, у теперішній ситуації є товар, а магазин ще не готовий. Якщо на державному рівні не розв’яжемо проблему, то не скоротимо споживання традиційних енергоресурсів і не виконаємо завдання щодо підвищення енергоефективності.
– Нерідко доводиться чути, що наша нормативно-правова база не відповідає європейським нормам. Чи це так?
– Ми співпрацюємо з багатьма зарубіжними установами в сфері енергоефективності й жодного разу мені не доводилося чути таких зауважень. Вони зазвичай необгрунтовано лунають від тих, хто не в змозі здійснити той чи інший проєкт. Хто працює наполегливо, так не каже. Інвестує, будує, отримує прибутки… Ми достатньо відкриті й готові забезпечити надійне підгрунтя для інвестицій.
Незабаром виходимо на підписання угоди з ЄС у частині допомоги з питань енергозбереження в Україні – цього року в бюджеті закладені кошти на допомогу від Євросоюзу в розмірі 310 млн грн, які вже включені до Програми енергоефективності. Ті цілі та завдання, які поставлені нами та перебувають на стадії вирішення, повністю підтримуються Євросоюзом. Це свідчить, що наша програма з енергоефективності – актуальний та своєчасний документ.
– Головна проблема енергоефективності за минулі роки -відсутність фінансування. Цього року держава виділила на енергозбереження рекордну кількість коштів. Якою мірою це дасть змогу впоратися з покладеними на НАЕР завданнями?
– У 2010 р. на енергоефективність виділено 910 млн грн. Півмільярда гривень – то гроші спецфонду, 100 млн – виручені від продажу квот на викиди парникових газів і 310 млн грн, як я вже говорив, гроші допомоги ЄС. Але бюджет не може розв’язати всі проблеми та завдання тільки за рахунок державних коштів, тому намагаємося подати сигнал інвесторам: сьогодні можна і потрібно інвестувати в енергоефективність. Наша програма та кошти держбюджету і є таким прямим сигналом для інвесторів. Коли вони бачать, що держава витрачається на енергоефективність, то розуміють, що в них з державою однакові цілі та завдання, і це знижує ризики вкладання коштів. За весь термін дії програми ми розраховуємо залучити 285 млрд грн інвестицій.
Микола ПУГОВИЦЯ
Передруковано із офіційного сайту НАЕР.