Наслідки зміни клімату можуть призвести до фінансових втрат, яких не спричиняла ще жодна економічна криза.
Аби уникнути їх, світова спільнота має пройти через глибоку перебудову економічної системи. Дієвим інструментом для швидкого прогресу у становленні зеленої економіки може бути запровадження ціни на викиди вуглекислого газу: чи то у формі податку, чи у фомі прав на викиди в рамках системи торгівлі.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) представила новий звіт “Effective Carbon Rates“, присвячений економічним механізмам боротьби зі зміною клімату.
За консервативними оцінками, шкода від викидів 1 тонни вуглекислого газу оцінюється щонайменше в 30 Євро. Однак, 90% усіх викидів вуглекислого газу внаслідок споживання енергії на даний момент обкладаються меншими стягненнями у формі податків або плати за права на викиди.
Дослідження ОЕСР охоплює 41 країну (члени ОЕСР та G20), що відповідають за 80% світового споживання енергетичних ресурсів та викидів парникових газів, та розглядає не лише прямі податки на вуглець, а й спеціальні енергетичні податки (акцизи на паливо) та права на викиди в системах торгівлі викидами.
Результати дослідження доволі красномовні: плата за 60% усіх викидів вуглецю від споживання енергії в 41 країні дорівніює нулю, ще за 10% стягується плата на ріві не вище 5 Євро за тонну СО2 (дані 2012 року). Так само лише за 10% викидів стягується плата в еквіваленті 30 Євро за тонну СО2 або більше. У більшості випадків, коли наявна плата за викиди, вона набагато менша за мінімальні оцінки економічної шкоди.
Найбільші податки стягуються за викиди від транспорту (акцизи на паливо), тоді як викиди енергетики, промисловості, будівель та сільського господарства мають низьку ціну. У транспортному секторі у більшості країн запроваджені високі акцизи на паливо, тому за 46% викидів стягується плата вища за 30 Євро на тонну СО2. В інших секторах, цей показник складає лише 4%, а за 70% викидів не стягується жодної плати.
Середній рівень плати за викиди двоокису вуглецю складав станом на 2012 рік 14 Євро за тонну, однак для транспортного сектору це значення складало майже 74 Євро за тонну, тоді як для інших секторів – лише 4 Євро за тонну. За межами транспортного сектору найбільші податки на викиди вуглекислого газу сплачують у Нідерландах, Швейцарії та Данії.
Прогрес у досягенні цілей Паризької угоди вимагатиме запровадження більш високої ціни на викиди вуглецю у різних секторах. Плата навіть на рівні 30 Євро не відповідатиме усій шкоді від викидів, однак плата на ще меншому рівні є абсолютно недостатньою. Плата за викиди вуглецю має бути стимулом до скорочення споживання енергетичних ресурсів та, як наслідок, викидів парникових газів.
Повний текст звіту представлено нижче.