Наступного тижня в Парижі розпочнеться кліматична конференція, де експерти, урядовці та лідери країн з усього світу вкотре шукатимуть дієві механізми боротьби зі зміною клімату.
Видобування та спалювання викопного палива, інтенсивний розвиток сільського господарства та вирубка лісів з року в рік підвищують обсяг накопичених в атмосфері парникових газів, посилюючи тенденції до зміни клімату планети. За даними станції Ману Лоа, де здійснюється моніторинг складу атмосферного повітря з 1956 року, концентрація вуглекислого газу в повітрі за останні 60 років зросла з близько 300 до 400 частинок на мільйон (0,04%).
Вміст вуглекислого газу в повітрі залежить від пори року, однак загальний тренд свідчить про постійне накопичення парникових газів в атмосфері внаслідок антропогенного впливу.
Як змінюється концентрація СО2 на планеті протягом року
Мета нової кліматичної угоди – обмежити глобальне потепління, пришвидчити перехід країн до сталого розвитку та посилити їх спроможність адаптуватися до негативних наслідків зміни клімату.
Протягом кількох років переговорного процесу після завершення дії першого періоду Кіотського протоколу в 2012 році країни так і не змогли узгодити цілі зі скорочення викидів парникових газів та механізми розподілу відповідальності. Задля розширення кількості учасників нової кліматичної угоди у порівнянні з Кіотським протоколом сторонам довелося піти на компроміс щодо чіткості визначення та величини зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів.
Станом на 1 жовтня 2015 року 147 країн світу подали свої очікувані національно-визначені внески у скорочення викидів парникових газів. За відсутності чітких вимог заявлені цілі країн мають різну форму (скорочення викидів у порівнянні із певним базовим роком, скорочення викидів на одиницю ВВП, скорочення викидів у порівнянні з прогнозованим рівнем тощо) та різні періоди очікуваного досягнення. Частина країн визначила додаткові умови для виконання озвучених зобов’язань, зокрема, щодо дооступу до фінансових ресурсів, механізмів передачі технологій та функціонування ринкових механізмів скорочення викидів парникових газів.
Очікуваний внесок України у боротьбу зі зміною клімату полягає в планах не перевищити у 2030 році 60% від рівня викидів 1990 року. Ціль, можливо, амбітна за величиною відносних скорочень, але не за заходами, необхідними для її досягнення. Адже відповідно до національного кадастру викидів парникових газів у 2013 році викиди парникових газів в Україні склали 386 мільйонів тонн або 42,3% від рівня викидів 1990 року. Таким чином, для виконання заявлених очікуваних зобов’язань Україна може наростити викиди на понад 160 мільйонів тонн. Зобов’язання України можуть бути переглянуті після відновлення територіальної цілісності держави та визначення стратегії соціально-економічного розвитку на період після 2020 року.
Якщо всі країни виконають взяті на себе зобов’язання, то в 2030 році загальні світові викиди парникових газів становитимуть 57 млрд тонн у порівнянні з 48 млрд тонн в 2010 році. Отже, викиди продовжуватимуть зростати, однак темп такого зростання суттєво скоротиться. Для досягнення кінцевої мети обмеження зростання температури на планеті на понад 2 градуси Цельсія країнам доведеться суттєво посилити взяті на себе зобов’язання протягом майбутніх років. Зволікання з активними діями в обмеженні викидів парникових газів вимагатиме більш стрімкого скорочення викидів та більших фінансових витрат в майбутньому.
Хто буде отримувати допомогу на боротьбу зі зміною клімату, а хто надаватиме? Навколо цього питання точитимуться одні з найгарячіших дискусій на кліматичній конференції в Парижі. Очікується, що нова угода міститиме визначення розвинутих країн та країн, які розвиваються. Нині Україна формально входить до переліку розвинутих країн додатку 1 Рамкової конвенції зі зміни клімату, однак має спеціальний статус країни з перехідною економікою, який дозволяє не надавати фінансової допомоги країнам, що розвиваються, але й обмежує доступ до міжнародної фінансової підтримки та механізмів передачі технологій для боротьби зі зміною клімату. Разом з тим, багато країн, що розвиваються, вже давно обійшли Україну за рівнем економічного розвитку. За даними Світового Банку, валовий внутрішній продукт на одиницю населення за паритетом купівельної спроможності в України в 2014 році був 2,5 рази меншим, ніж в Китаї, в 4 рази меншим, ніж в Бразилії та Аргентині, та в 2 рази меншим, ніж у Південної Африки. То ж, з огляду на глибокий спад економіки внаслідок анексії Кримського півострова РФ та військових дій на сході для України важливо зберегти статус країни, яка потребує фінансової та технічної підтримки.
Загальний обсяг фінансування на боротьбу зі зміною клімату та адаптацію до негативних наслідків – це ще одне ключове питання кліматичної конференції. Під час попередніх раундів переговорів розвинуті країни взяли на себе зобов’язання забезпечити фінансування в розмірі 100 млрд доларів на рік вже в 2020 році. Протягом конференції в Парижі сторони повинні узгодити, які саме країни, з яких джерел, та за допомогою яких механізмів забезпечуватимуть надходження коштів. Країни, що розвиваються, наполягають на зростанні обсягів фінансової підтримки після 2020 року, тоді як розвинуті країни відстоюють необхідність розширення кола донорів кліматичних фондів.
На разі чернетка нової угоди містить силу-силенну опцій формулювання тих чи інших положень та різні підходи навіть до визначення ключових пунктів угоди. Національним делагаціям доведеться активно попрацювати та бути готовими йти на компроміси, аби до завершення конференції узгодити текст нової кліматичної угоди. То ж бажаємо продуктивних та безпечних перемовин.