На даний час не має детальної інформації щодо речовин, які додаються до води при гідравлічних розривах, та їх можливий вплив на довкілля. Тим не менш, Агентство з охорони навколишнього середовища США у березні 2010 року заявило, що ініціюватиме детальне дослідження щодо впливу добування сланцевого газу на якість води та здоров’я людей, на яке було виділено майже 2 мільйони доларів.
Частка хімічних добавок у воді становить лише 2%, але величезна кількість води, яка використовується при добуванні, призводить до використання десятків тонн хімікатів для кожної із свердловин. Для добування сланцевого газу на території в 1 квадратний кілометр необхідно від 3780 до 12 180 тонн хімічних речовин. Склад цих речовин залежить від складу породи, з якої добувається сланцевий газ, але точний їх склад невідомий, тому що в США, де найбільше розвинута технологія добування сланцевого газу, дані речовини не підлягають регулюванню з боку держави, а їх склад часто є комерційною таємницею. Тим не менш, серед них є цілий ряд речовин, які можуть мати негативний вплив на природні екосистеми та здоров’я людини: кислоти, бактерицидні речовини, інгібітори корозії, антикоагулянти та багато інших.
Під час виконання багатостадійних гідравлічних розривів лише однієї свердловини використовується від 9000-29000 метрів кубічних води. Велика частина води (1300- 23000 метрів кубічних води з однієї свердловини) потім повертається на поверхню. Ця вода містить хімічні речовини зі сланцевих порід та різноманітні забруднюючі речовини, включаючи токсичні органічні речовини, важкі метали чи природні радіоактивні матеріали. Приблизно така ж кількість води зі схожими характеристиками залишається під землею та є фактором ризику для забруднення грунтів та підземних вод. Вода, що повертається на поверхню, може використовуватися повторно для сусідніх свердловин, однак рівень такого використання залежить від ефективності системи збору та накопичення зворотних вод. При неможливості такого повторного використання або при завершенні робіт на певній ділянці вся ця кількість води має бути очищена до прийнятних показників перед відведенням в навколишнє середовище. Таким чином, потенційні місця видобутку сланцевого газу повинні мати надійні джерела водопостачання та передбачати систему очищення забруднених вод.
Через кілька років після початку добування сланцевого газу продуктивність свердловини знижується і видобувна компанія може прийняти рішення про проведення повторних гідравлічних розривів або припинення діяльності свердловини. Виведення з експлуатації свердловини має відбуватися із дотриманням вимог безпеки та охорони довкілля, аби мінімізувати ризики негативного впливу на навколишнє середовище у майбутньому. При виведенні з експлуатації свердловини мають бути зроблені цементні пломби для уникнення потрапляння вуглеводнів у підземні водні горизонти, поверхневі води та атмосферне повітря.
Ще одним важливим екологічним аспектом добування сланцевого газу є його вплив на кліматичні зміни. Чи можна вважати, що сланцевий газ спричиняє до таких же викидів парникових газів, що й природний газ? Викиди від спалювання сланцевого газу і втрати при його транспортуванні є такими ж, як і для природного газу. Адже, склад їх тотожний, і використовується аналогічна інфраструктура для транспортування. Різниця може бути лише на етапі добування. Причому викиди від втрат газу при добуванні вважаються більш-менш рівними, а от викиди парникових газів внаслідок спалювання палива для забезпечення роботи видобувного обладнання можуть різнитися через необхідність додаткового горизонтального буріння при добування сланцевого газу, а ще більше – через необхідність закачування та відкачування великої кількості рідини. Разом з тим, ці додаткові викиди є незначними – від 0,14 до 1,63 тонн СО2 на ТДж у порівнянні із загальними викидами від спалювання природного газу 57 тонн СО2 на ТДж (0,2-2,9%) – і можуть бути мінімізовані при збільшенні продуктивності свердловин та застосуванні спеціальних технологій зниження викидів.
Таким чином, враховуючи залежність України від постачань природного газу з Росії, розвиток добування сланцевого газу може стати вагомим кроком для збільшення енергетичної безпеки країни, однак має відбуватися паралельно із формуванням екологічних критеріїв його добування та при належній, детальній та відкритій оцінці впливу таких проєктів на навколишнє природне середовище.
“Європейська Комісія вивчає ризики та впливи розвідки та видобутку сланцевого газу і дасть свої остаточні оцінки в 2013 році. Про це заявив заступник голови підрозділу в Генеральному директораті з навколишнього середовища Джордж Кремліс. Він також зазначив, що на даний момент кожна країна-член вільна визначати своє власне ставлення до розвідки та видобутку сланцевого газу, проте вони мають відповідати існуючому європейському законодавству з захисту навколишнього середовища.”