Головна | Біорізноманіття

Лісову охорону необхідно озброїти новим законом

21 Вересня 2010 Друк


У 2007 році у Росії був ухвалений новий Лісовий кодекс, яким, зокрема, було ліквідовано лісгоспи. Разом з ними – й існуючу систему охорони лісу. Функцію захисту «зеленого друга» переклали на комерційних користувачів.

На думку голови ГО «Еко-Право-Київ» Бориса Васильківського, саме ці зміни призвели до того, що цьогорічні лісові пожежі набули таких вражаючих масштабів: первинна ланка профілактики та боротьби з вогнем була знищена ще три роки тому.

В Україні охороною лісу, у тому числі й від вогню, в першу чергу займаються усе ще лісівники. Але чи надовго? І наскільки існуюча система лісової охорони досконала? Зокрема, наскільки досконале наше законодавство регулює роботу цієї важливої структури (в Україні Лісовий кодекс було ухвалено у 2006 році)? Відповіді на ці питання зараз шукають і спеціалісти, і широка громадськість.

«Цікаву ініціативу – говорить Борис Васильківський,– запропонували експерти міжнародної програми ENPI-FLEG. Вони започаткували обговорення законодавства про Державну лісову охорону. Для початку консультантом Світового банку Олександром Банчуком проведено дослідження «Недоліки та проблеми правового регулювання діяльності Державної лісової охорони України». Предметом вивчення експертів стали положення законодавства і практика його застосування в охороні лісів нашої держави».

Дослідження проводилося у рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії» (ENPI-FLEG). Україна є однією з шести країн-учасниць ENPI-FLEG. Програма націлена на зменшення обсягів незаконних рубок та покращання управління в лісовому секторі, покращання доступу населення та малого бізнесу до лісових ресурсів тощо. З огляду на заплановану найближчим часом жорстку заборону ввезення у країни ЄС незаконної лісопродукції, Євросоюз надав шість мільйонів доларів на фінансування цієї трирічної програми, довіривши її виконання таким авторитетним міжнародним організаціям як Світовий банк (WB), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF).

Витримки із короткої офіційної анотації на дослідження можна прочитати нижче.

«Недоліки та проблеми правового регулювання діяльності Державної лісової охорони України»

У результаті аналізу виявлено такі основні проблеми:

1) конфлікт інтересів Державного комітету лісового господарства (ДКЛГ) в частині охорони лісів. ДКЛГ уповноважений одночасно займатися рубкою лісу, прибутковою діяльністю та здійснювати контроль за порушеннями/дотриманням лісового законодавства. Це може ставати причиною високого рівня латентності (прихованості) правопорушень у галузі лісового господарства;

2) відсутність статусу публічних службовців у окремих співробітників державної лісової охорони (лісничий, майстер лісу тощо). Таке правове регулювання не відповідає принципу законності (частина 2 статті 19 Конституції України), відповідно до якого тільки посадові особи органів державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А вказані представники лісової охорони можуть діяти як приватні особи за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;

3) декларативність статусу державної лісової охорони як правоохоронного органу, оскільки цей підрозділ не має необхідних для правоохоронного органу повноважень;

4) неврегульованість процедур доступу до приватних приміщень і володінь, тимчасового припинення певної діяльності та інших заходів щодо обмеження прав приватних осіб, що дозволяє представникам лісової охорони у більшості випадків ухвалювати рішення щодо таких заходів не керуючись виключно законом, а на власний розсуд;

5) широкі повноваження державної лісової охорони щодо доступу до приватної інформації, які порушують право особи не свідчити проти самої себе, гарантоване Європейською конвенцією про захист прав людини;

6) широкі повноваження державної лісової охорони щодо доступу до приватного володіння, які порушують вимоги Конституції України;

7) широкі повноваження державної лісової охорони стосовно припинення/заборони діяльності, що неправомірно можуть обмежувати право власності;

8) нерівноправність приватної, комунальної і державної власності на ліси в питанні охорони лісових ресурсів, яка проявляється всупереч вимогам Конституції України в адміністративно-правовому захисті лише лісів державної власності;

9) обмежена компетенція державної лісової охорони, що залишає за межами сфери її діяльності ліси приватної і комунальної власності, а також значну частину лісів державної власності, які знаходяться у віданні МінАПК, Міноборони і т.д.;

10) проблематичність участі громадськості в охороні лісу проявляється в недієвості положень Кодексу про адміністративні правопорушення, які стосуються громадських мисливських інспекторів.

Ці законодавчі проблеми та протиріччя знижують ефективність роботи державної лісової охорони, створюють можливості для оскарження рішень її працівників, зменшують ефективність використання судових та інших способів впливу на порушників тощо. Проведений аналіз виявляє слабкі місця в законодавстві і створює основу для широкої дискусії з цих питань.

Такий спосіб викладення матеріалу демонструє наявність кількох варіантів вирішення названих вище проблем, дозволяє ефективніше і змістовніше проводити обговорення діяльності лісової охорони в існуючому законодавчому полі. За наслідками таких обговорень передбачається підготувати проекти змін до законодавства в частині вдосконалення охорони лісів в Україні.

Вашу думку щодо викладених матеріалів та пропозиції щодо їх покращання надсилайте на адресу: banchuk@pravo.org.ua

Прес-центр громадської організації «Еко-Право-Київ»

808 переглядів