Запитання та відповіді онлайн-конференції із Дмитром Лукомським, експертом із сонячної енергетики.
Який досвід Німеччини у розвитку сонячної енергетики був би корисним Україні?
Ольга Веснянка, “Німецька хвиля”
Дмитро Лукомський: Наразі наша держава вже почала впроваджувати деякі законотворчі ініціативи, спрямовані на розвиток альтернативної енергетики в цілому, і сонячної енергетики як її складової. Але багато з цього все ще залишається гарним та прогресивним тільки на папері. Наприклад, зелений тариф для електроенергії, виробленої за допомогою сонячних панелей, формально діє, але на практиці ним ще ніхто не зміг скористатися. Тому я б розпочинав не з сліпого копіювання досвіду Німеччини чи інших держав, а з відпрацювання реальних механізмів реалізації вже існуючих законів та підзаконних актів. І вже після отримання практичного досвіду запозичав би найбільш ефективний та адаптований до наших реалій досвід. Це взагалі. А якщо казати конкретно, то з досвіду Німеччини варто було б запозичити державну програму стимулювання кінцевого споживача сонячних систем (аналог німецької програми «100 тисяч дахів»), забезпечити вільну видачу населенню ліцензій на виробництво енергії та впровадити часткову чи повну компенсацію відсотків на цільові кредити для встановлення систем сонячного енергозабезпечення.
Що варто вдосконалити у законодавстві, щоби сонячна енергетика розвивалась в Україні?
Ольга Веснянка, “Німецька хвиля”
Дмитро Лукомський: Одним із перших претендентів на вдосконалення є відпрацювання механізмів реальної компенсації виробникам «сонячної» електроенергії різниці між зеленим та традиційним тарифом. Закон – це не просто формальний документ, він має бути підкріплений системою підзаконних актів та нормативних документів, що забезпечують його безумовне виконання. Наразі ситуація дуже схожа з відшкодуванням ПДВ. На папері цей податок має повертатися експортерам без перешкод, а на практиці – безліч об’єктивних та штучних затримок і перепон. Поки в державі не буде чіткого та прозорого тлумачення всього ланцюга від резервування коштів у відповідних спецфондах Державного бюджету до їх передачі в руки кінцевого виробника сонячної електроенергії, до тих пір ми не отримаємо більш-менш крупних проєктів будівництва сонячних електростанцій. А без таких проєктів майже не реально говорити про розвиток внутрішнього ринку сонячної енергетики.
Чи купують в Україні сонячні елементи і сонячні батареї, вироблені в Україні? Де їх застосовують?
Ольга Веснянка, “Німецька хвиля”
Дмитро Лукомський: Так, в Україні купують сонячні елементи та батареї. Але обсяги поки що незначні.
Як ви знаєте, сонячні елементи використовуються в основному для виробництва сонячних батарей. Таке виробництво в Україні існує лише одне. Підприємство, що виробляє сонячні батареї, використовує для них свої ж сонячні елементи. Тобто значного ринку сонячних елементів у нас немає. Їх купують тільки ентузіасти та ті компанії, що планують у майбутньому власне виробництво сонячних батарей і намагаються вже сьогодні робити якісь практичні дослідження.
З сонячними батареями ситуація інша. Цей продукт використовують для інсталяцій систем автономного чи резервного живлення об’єктів. І прикладів тут вже набагато більше – це й сонячна електростанція на острові Зміїний, вуличне освітлення в місті Острог, забезпечення резервного енергозабезпечення газорозподільчих пунктів технічних приміщень «Київгазу», системи сонячного енергозабезпечення офісних приміщень, приватних котеджів та заміських будинків та багато іншого. Очевидно, що наразі кількість таких об’єктів на душу населення порівняно мала, але прецеденти є і кількість успішних інсталяцій буде тільки зростати.
Як Ви оцінюєте обсяг встановлених сонячних панелей в Україні (МВт встановленої потужності)? Чи спостерігається нині зростання ринку сонячної енергетики в Україні?
Дмитро Лукомський: Це досить складне питання, тому що ринок дуже малий і якоїсь більш-менш реальної статистики ні в кого немає. Я б оцінив обсяги встановленої потужності в Україні не більше, ніж 1 МВт. Але постійно з’являються нові об’єкти, які використовують системи сонячного енергозабезпечення. А перші прецеденти по сонячному «зеленому» тарифу рано чи пізно спричинять появу великих проєктів сонячних електростанцій. Думаю, що в найближчі роки ринок сонячної енергетики буде активно зростати.
Як, на Вашу думку, відбуватиметься розвиток сонячної енергетики в Україні в найближчі 10-20 років? На що буде орієнтація: сировина (кремній) чи високотехнологічний продукт (фотоелементи)?
Анна Вільде
Дмитро Лукомський: Якщо розглядати довгострокову перспективу, то я прогнозую поступове зміщення акцентів від сировини до кінцевих продуктів. Якщо великий бізнес серйозно зацікавиться цією галуззю, то прогнозованим буде вертикальне розширення в бік високотехнологічних продуктів з максимальною доданою вартістю. Але в найближчі роки Україна буде більш відома все ж як постачальник кремнію, особливо якщо реалізуються відомі плани щодо заводу напівпровідників, задекларовані братами Клюєвими.
Розкажіть, будь-ласка, про великі міжнародні проєкти з сонячної енергетики, перспективи їх реалізації та можливу роль українських компаній.
Анна Вільде
Дмитро Лукомський: Я вважаю, що про великі проєкти, якщо вони є, мають розповідати їх ініціатори. Від себе можу сказати, що мені відомо декілька проєктів, в яких раніше приймала чи зараз приймає участь Україна.
Одним із перших міжнародних проєктів була програма розробки космічного супутника для Єгипту. Сонячні панелі для цього супутника були спроєктовані та виготовлені саме у нас. Наступним реалізованим проєктом, про який я добре знаю, був проєкт НАТО «Наука заради миру. Кремнієві технології». Його метою було впровадження у виробництво новітніх технологій сонячної енергетики. Результатом є виробництво сонячних панелей, що і сьогодні діє на заводі «Квазар».
Якщо розглядати перспективу, то тут можливі спільні проєкти будівництва сонячних електростанцій, в яких будуть приймати участь вітчизняні компанії ActivSolar, SolarUA, Квазар та закордонні компанії, які мають практичний досвід реалізації таких проєктів. Українські компанії можуть виступати як постачальниками комплектуючих, так і носіями досвіду роботи в непростих умовах сьогодення нашої держави. Також у нас залишається великий потенціал щодо участі в фундаментальних дослідженнях. Наразі мені відомо про декілька міжнародних проєктів по розробці нових високоефективних конструкцій фотоперетворювачів та вдосконаленню технологічних процесів. Замовниками таких досліджень виступають як вітчизняні, так і закордонні компанії. Крім того, ведуться спільні роботи по вдосконаленню окремих елементів сонячних батарей.
Коли сонячні елементи живлення стануть більш доступними? Які фактори стримують їх виробництво?
Саша Князєва
Дмитро Лукомський: Сонячні елементи і так стають все доступнішими кожного дня. Якщо проаналізувати, як змінювалася ціна електроенергії, виробленої за їх допомогою, то видно, що вона постійно зменшується. Я думаю, що в найближчі 5-10 років ціни впадуть до того рівня, коли використання сонячних батарей стане цікавим без використання спеціальних дотаційних механізмів чи зелених тарифів. Наразі зменшення цін стримується вартістю сировини, а саме – вартістю кремнію. Кілька років тому його вартість стрімко зросла до $200 за кг, а тепер – зменшилася в кілька разів. Прогнозується, що ціни на кремній можуть зменшитися ще сильніше і будуть становити $10-15 за кг. Саме такий рівень я вважаю достатнім для того, щоб вести мову про широку доступність класичних сонячних елементів.
Скажіть, будь ласка, як звичайна людина могла би долучитися до справи енергозбереження, використовуючи досягнення сонячної енергетики?
Галина Романенко
Дмитро Лукомський: Дуже просто – встановіть у себе систему на основі сонячних батарей, і завдяки цьому ви зменшите використання традиційної електроенергії. А якщо вести мову не тільки про фотоелектричну сонячну енергетику, то доцільним кроком було б паралельне встановлення сонячних колекторів для зменшення використання гарячої води з централізованих магістралей. Як і будь-яка інша велика справа енергозбереження розпочинається з дуже простих речей. Головне ставити правильну мету і щось робити, а успіх – він прийде.
Скажіть, будь-ласка, де в Україні можна навчатись в магістратурі (і далі в аспірантурі) відновлюваній енергетиці (як в технічному так і в економічному сенсі)? Хотілося б вчитись у людей, які безпосередньо працюють над конкретними проєктами із розвитку енергетики і паралельно мають відношення до наукової части, є пов’язаними з якимось вищим навчальним закладом. Наприклад, я знаю, що у Львові на рівні міста активно запускаються і працюють проєкти по впровадженню різних альтернативних систем, але чи мають ці люди відношення до навчання студентів? Чи знаєте ви, де можна отримати якісну освіту в цій області від людей, які практично цим займаються?
Дмитро Лукомський: На жаль, тут я вам мало чим зможу допомогти. У кожного свій шлях, в тому числі і в плані освіти. Колись я розпочинав з того, що вивчав фізику твердого тіла на кафедрі мікроелектроніки та напівпровідникових приладів факультету електроніки Національного технічного університету Украйни «Київський політехнічний інститут». А кандидатську дисертацію я захищав вже в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. В ті роки я професійно займався розробкою конструкцій и технологій виготовлення сонячних елементів та батарей. Тобто моя освіта цілком відповідала моїй діяльності. Але відновлювана енергетика – це досить широке поняття. І ви можете вирішити займатися не розробками чи виробництвом, а, наприклад, впровадженням рішень для кінцевого споживача. А це вже зовсім інший шлях. Тому для початку я б рекомендував пройти практику чи стажування в одній із компаній, які працюють в цій сфері. Саме там ви зможете отримати відповіді на свої питання.
Які нові технології, що зараз розробляються, можуть забезпечити прорив у сонячній енергетиці та її здешевлення? Коли це може статися?
Зелена Хвиля
Дмитро Лукомський: Про «прориви от-от» ведеться мова постійно. Про тонкі плівки, наприклад, пишуть та дискутують вже більше 30 років, але далі наукових лабораторій та мілко серійного виробництва вони так і не вийшли. Я б не чекав ніяких революцій в найближчі роки. Здешевлення іде кожної хвилини. Прогресують технології, падають ціни на матеріали та комплектуючі, вдосконалюються їх властивості. Але це все – еволюція, модернізація класичної кремнієвої технології, яка займає майже 90% всього ринку. Я глибоко переконаний, що прорив станеться, але станеться він не раніше, ніж через 15-20 років, коли буде вичерпано весь потенціал сьогоднішньої кремнієвої технології. А майбутнє – за новими матеріалами, які зможуть дешево та надійно перетворювати енергію Сонця в інші види енергії, потрібні людству. За матеріалами, які зможуть бути використаними при цьому в архітектурі, будуть органічно з’єднані з елементами нашого одягу, забезпечать проникнення сонячної енергетики в усі куточки нашого побуту та способу життя. Саме завдяки такому органічному поєднанню функцій та властивостей можлива наступна революція в цій сфері.
Дмитро Лукомський 9 років працює в сфері сонячної енергетики, 6 з яких працював топ-менеджером виробничого відділення у компанії, що займалася серійним виробництвом сонячних елементів та сонячних батарей. Пройшовши шлях від інженера-технолога до заступника директора, Дмитро здобув величезний досвід і в розробці технологічних рішень для виробництва сонячних елементів, і в управлінні виробничими процесами та новими проєктами.
Дмитро Лукомський захистив кандидатську дисертацію на тему підвищення ефективності та надійності фотоелектричних перетворювачів і отримав патент на конструкцію портативного зарядного пристрою, що використовує у своїй роботі фотоелектричний ефект.
Останнім часом Дмитро приймає участь в новому проєкті SolarUA, основною метою якого є проникнення технологій сонячної енергетики в життя українського суспільства.
Читайте також статті на блозі Дмитра Лукомського:
Мировой опыт государственной поддержки солнечной энергетики
Программа США “Миллион солнечных крыш”
Фотовольтаика – опыт Германии